Враховуючи ту нелегку і неординарну роль, яку і відігравали, і відіграють і книга, і бібліотека у долі України, Всеукраїнський день бібліотек – свято помітне і свято потрібне. Потрібне і самим працівникам бібліотек, і їх читачам. А оскільки людей, спраглих до хорошої книги, в Україні завжди було немало, то можна і сказати, що Всеукраїнський день бібліотек – свято потрібне і українському народу в цілому.
Отож і не дивно, що народжуються поетичні рядки співзвучні, так би мовити, бібліотечним мотивам нашої непростої, але в майбутньому безумовно квітучої дійсності.
Отож спочатку – про бібліотеку на Хрещатику.
І треба, певна річ, підкреслити – так, бібліотека на Хрещатику! Але не у Києві… У Черкасах. Але Хрещатик від того не перестає бути – Хрещатиком! А бібліотека – бібліотекою. А хіба ж ні?!
Тим більше, що це ж – центральна міська бібліотека. Імені Лесі Українки. В цій бібліотеці у мене не раз проходили творчі зустрічі з читачами, тут буйно розцвітає і народний університет, активно адресований людям, які і в поважному віці прагнуть нових знань. Тут була творча зустріч і з «студентським» загалом вищезгаданого універу.
БІБЛІОТЕКА – …НА ХРЕЩАТИКУ! 27.09.18р.
Та як нас доля не ламатиме,
Бо і життя не надто тихе,
Бібліотека на Хрещатику –
Там затишно… Там гарні книги…
А книга сонцем і розрадою:
Чи гірко вам… А чи ще гірше!
Бібліотека на Хрещатику –
Там і знання… і щирі вірші…
Шлях не завжди… встелено квітами
І хоч і є принадні сайти,
Ще книга днів… ні, не прочитана:
Бібліотеки – не минайте!
Бібліотек у Черкасах немало. Найближча за розташуванням біля мене – бібліотека імені Івана Франка. Працівники бібліотеки теж не раз організовували мої творчі зустрічі з читачами. На одній з них уже востаннє виходив з піснею до читачів наш славний поет і бард Сергій Руднєв. Постійним читачем цієї бібліотеки був колись і мій батько, активний і спраглий читач.
ІМЕНІ ФРАНКА… 27.09.18р.
Літа… не так це і далеко!
Це ж щирість дум, далеч доріг…
Мій батько в цю бібліотеку
Ішов… зі спрагою до книг!
Минає все без вороття –
Зоставшись в пам’яті і віршах…
Нас дуже жорстко вчить життя,
А книги вчать… мабуть, ще більше!
Ми з книгою – духовно вищі!
Ото ж крізь серце, мов ріка, –
Бібліотека… так, найближча…
Ота, що… імені Франка!
Якщо проводити дискусію про те, якою ж має бути сучасна українська бібліотека, то не можна не згадати і бібліотеку на Чорновола. Бібліотеку, озброєну комп’ютерами. Сюди теж не раз колись приходив почитати сучасну періодику мій батько. Тут на творчих акціях бував і Сергій Руднєв. Тут у затишному читальному залі не раз відбувалися зустрічі з письменниками і цікавими людьми. Тут такі енергійні і співучі бібліотекарі.
БІБЛІОТЕКА НА ЧОРНОВОЛА 1.08.18р. – 4.08.18р.
Це справді – ліки… Хоч не аптека!
Лікують душу – коли сумна.
Гуде… вирує бібліотека!
Бо поетична бринить струна…
На пару з кимось, а, може, й соло –
Так, неодмінно треба піти:
Бібліотека на Чорновола…
О, там цікаво бува завжди!
Хоч це для когось усе ж незвичне –
Мов сяйво сонця, що уночі…
Такі бентежні і поетичні –
І віршотворці, і читачі!
Слова високі – немовби кручі…
Що в них біль серця – у глибині…
А сонце слова бува квітучим
І в дні осінні, і навесні!
На пару з кимось, а, може, й соло –
Так, неодмінно треба піти:
Бібліотека на Чорновола…
О, там цікаво бува завжди!
