Німецькі друзі привезли на Городищину черговий гуманітарний вантаж

Володимир Чос, RSS,
Дата: 3-10-2018, 14:21

Городищину відвідали друзі з Німеччини – представники товариства Червоного Хреста з міста Ульзен. Трьома автомобілями привезли понад 5 тонн гуманітарної допомоги. Це шкільні меблі, медичні матеріали, засоби догляду за хворими, одяг, іграшки та інше. Доброчинна місія німецьких друзів складалася з 5 осіб. Групу очолив Йорк Бойкер.

Німецькі друзі привезли на Городищину черговий гуманітарний вантаж

Вже 12 років Німецький Червоний Хрест співпрацює з Городищем. Гуманітарна допомога – це як додаток до давніх дружніх стосунків, які склалися ще у 1990-х роках. Приймали на стажування молодих фермерів та бізнесменів, обмінюються групами школярів.
Цього разу гостювали на Городищині упродовж тижня. Увесь час ними опікувався координатор програм Німецько-Українського товариства Олександр Щепак та місцевий підприємець Олександр Мусієнко. Провели екскурсію містом, познайомили з місцевою промисловістю – виробництвом гофротари, опалювальних котлів, паличок для морозива, переробкою пластикових відходів. Також повезли німецьких друзів в Черкаси та Київ, водили по музеях.
Зі здобуттям Україною державності остаточно зникла «залізна завіса», яка усі 70 років радянської влади розділяла нас із західним цивілізованим світом. У перші роки незалежності, послом України у Німеччині був Іван Миколайович Пісковий, родом із Хлистунівки Городищенського району. Будучи великим патріотом України він багато зробив, щоб нашу молоду країну взнали в Європі. За його активної участі німецькі благодійники почали привозити у Городище гуманітарну допомогу. Перший вантаж був організований депутатом Бундестагу, головою німецько-української парламентської групи, головою Німецько-Українського товариства в графстві Бентхайм (Нижня Саксонія) Яном Остергетело. Потім до Городища прибула колона, організована військовими Бундесверу, що базувалися в Баварії. Крім одягу, взуття і продуктів харчування тут були медикаменти, хірургічні інструменти, одноразові шприци, діагностична апаратура та фізіотерапевтичні прилади, одяг для медперсоналу та лікарняна постільна білизна, інкубатори для передчасно народжених немовлят. Все у кількостях, що навіть дозволило допомогти колегам зі Сміли, Чорнобаю і обласної лікарні. Медики зітхнули з полегшенням, багатьом городищанам та допомога стала справжнім порятунком. Упродовж п’яти років колона із трьох-чотирьох великовагових машин щорічно доставляла в Городище так необхідні нам ресурси, зібрані Спілкою самаритян з міста Нідернгаузен, земля Гессен, не вимагаючи нічого взамін.
У 1993-94 роках, коли головою колгоспу ім. Т.Г. Шевченка працював Анатолій Дмитрович Гладкий, за сприяння німецьких друзів і за ініціативою Яна Остергетело, вдалося прокласти 2,5 км асфальтної дороги в с. Набоків по вулиці Крилова. Німці підтримали фінансово церковну громаду Набокового, що ремонтувала стару дерев’яну церкву, яка за радянської влади, доки не завалився дах, використовувалася як комора. За сприяння Івана Піскового, як технічну допомогу, колгосп одержав кран, дві вантажівки, автомайстерню, легковий автомобіль УАЗ-469, які надійшли з Німеччини після виведення звідти радянських військ.
Майже десять років діяла програма стажування в Німеччині молодих спеціалістів різних галузей, але переважно сільськогосподарського напрямку, організована і підтримувана Німецько-Українським товариством в графстві Бентхайм, головою якого був той же невгамовний ентузіаст німецько-українського співробітництва Ян Остергетело. Всього тоді пройшли стажування понад 160 городищан, значна частина яких пізніше стали успішними підприємцями, фактично кістяком становлення нових виробничих відносин на Городищині. На власні очі побачений порядок і добробут так вразив городищан, що в їхній свідомості утвердилося гаряче бажання жити так само достойно і цивілізовано. Коли заходить якась розмова на господарські теми, вони і зараз обов’язково скажуть: «А ось в Німеччині це вирішується таким чином…» Тобто, раз побачені європейські стандарти залишилися для них дороговказом на усе життя.
Навіть по смерті Ян Остергетело продовжував допомагати Городищу. У повідомленні про його смерть, розміщеному в місцевій газеті, сім’я просила усіх, хто братиме участь у церемонії поховання, замість вінків і квітів на могилу померлого зробити посильний внесок на допомогу Городищу, яке він так любив і безмежно вірив у світле майбутнє його жителів. Похорон був велелюдним і зібраних коштів вистачило, щоб придбати для райлікарні дефіцитний на той час апарат ультразвукової діагностики. А на могилі Яна Остергетело встановлено стелу-пам'ятник з українського граніту, виготовленого городищенськими майстрами на хлистунівському щебзаводі. Робота була організована Миколою Крикуном, колишнім практикантом каменеобробного цеху в Ульзені, рідному селі покійного. Величезну роботу по організації гуманітарних вантажів Городищу тримали на собі на жаль вже покійний активіст-самаритянин Герхард Траутевайн з дружиною Інгрід і сином Детлефом, незмінний керівник гуманітарних місій Ральф Клозе, його помічник Ганс-Петер Вольф, Герхард Ланг, перекладачка Тамара Вальдейер, які не вагаючись вирушали у далеку дорогу, щоб допомогти зовсім незнайомим городищанам. І ми мусимо пам’ятати імена таких різних за професією, віком і уподобаннями людей, яких об’єднала ідея допомогти ближнім і вони безкорисливо робили це упродовж декількох років. А коли Городище трохи зіп’ялося на ноги, самаритяни з Нідернгаузена переорієнтувалися на охоплену війною колишню Югославію, де люди більше потребували підтримки і допомоги.
По смерті Яна Остергетело дружні стосунки Городищини і графства Бентхайм не припинилися. Естафету благодійності підхопив земляк політика підприємець і меценат Альберт Цегер, який став контактною особою Німецько-Українського товариства, організатором зв’язків городищенців з жителями графства Бентхайм. Він постійно підтримує контакти з Городищиною, опікується лікарнею, кількома дитсадками, з подарунками відвідуючи їх у кожний свій приїзд. Альберту Цегеру присвоєне звання Почесний громадянин м. Городище.
А з 2006 року міжнародні контакти набули нової якості. З ініціативи Німецького Червоного Хреста в Ульзені у Городищі запрацювала нова програма – обмін дитячо-юнацькими групами. В літні канікули групу школярів-старшокласників із Городища запрошують на два тижні до Німеччини. Діти живуть там в родинах, для них влаштовують дуже цікаві та пізнавальні екскурсії, а німецькі ровесники відповідно приїздять до Городища знайомитися з Україною. Наші контакти мають не лише соціально-гуманітарне спрямування. До Німеччини кілька разів їздив виступати ансамбль «Вільшанка» районного Палацу культури для участі у фольклорних фестивалях, де завжди здобував прихильність глядачів, щире захоплення українською пісенною і танцювальною культурою.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода