«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Дата: 12-10-2018, 09:01

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
Хроніки доби
12 жовтня

Від початку року минуло 285 днів, до кінця залишилось 80. Потроху можна починати готуватися до зимового циклу свят. Дивна пора: надворі ще тепло, ще листя та трава зелені, а Святий Миколай і Дід Мороз вже потроху ревізують господарство перед дорогою. Ну а що – було ж. На Покрову ще мало не в літньому, а за тиждень в зимовому. Отак прокинемося якогось ранку – упс, а всьо: біла домінанта пейзажу. Вступ закінчу фактажем: схід сонця о 7.15, захід – о 18.14, тривалість дня 10 годин 59 хвилин. Найтепліше 12 жовтня було у 1907 році, +24,8° С, найхолодніше – 1898-го, – 4,9° С.

Загалом цей день видався не надто щедрим для світового хронографа. Ну, вважається що саме цього дня 1492 року Христофор Колумб дістався Сан-Сальвадора на Багамах і відкрив Новий Світ. Тож саме цього дня через 500 років, тобто 1992-го, вся Латинська Америка гучно святкувала подію, а там гуляти вміють. У цілому ж – може я чогось не розумію – святкували вони початок окупації. Ну принесли їм християнство, але ж не по-християнськи, не за «спасіба». Зруйнували унікальну, місцями таки неземну цивілізацію, забрали золото, занесли купу болячок...
Все відносно. Колумб відкрив континент для колонізації. А вікінги кількома століттями раніше – просто так, заради спортивного мореходського інтересу. 874-го дісталися берегів Ісландії, 981-го Ерік Рудий зачекінився в Гренландії, а трохи пізніше – десь на острівних володіннях теперішньої Канади. Так що коли вже Колумб – то не всю Америку, а її центральну частину. Ну нехай буде континентальну. А вікінги – острівну частину Північної.
От хто б міг нормально погуляти цього дня – так це мисливці і рибалки. Для них просто джек-пот.

1819 (199) – Молодий шотландський хімік Чарльз Макінтош неочікувано для себе зробив відкриття, яке увічнило його ім’я. Проводив собі досліди з каучуком, переплутав баночки з реактивами та випадково пролив в’язкий вміст однієї на тканину. Через якийсь час Мікінтош помітив, що у цьому місці тканина не промокає. Так на світ з’явився прорезинений плащ, що став відомим як макінтош. То макінтош «оригінальний», а ось у 1940-х в моду увійшло літнє пальто типу такого плаща, звичайно габардинове, яке теж називалося макінтошем.

1910 (108) – «Стакан» українською – «склянка», але одноразових стаканів зі скла не буває, тому мовники великодушно дозволили користуватися російським запозиченням. Так ось. Якось студент Х’ю Мур з Канзасу прочитав статтю про шкідливість громадськиї поїлок: у США в людних місцях стояли бачки з припнутим ланцюгом кухлем. Автор статті справедливо зазначав, що такі кружки – джерело багатьох хвороб, а може й самого туберкульозу. І Мурові спало на думку скрутити цупкий папір конусом і налити в нього води. Вдалося, нічого не протекло. Випив – викинув. Так з’явилвся перший одноразовий стаканчик.
Про своє бачення вирішення проблеми Х’ю розповів родичеві з Чикаго, бізнесмену Лоуренсові Луеллену. Разом чоловіки вдосконалили модель, приробили дно. Невдовзі придумали автомат, який за 1 цент продавав чисту охолоджену воду, а стаканчик був безплатним. І мало не прогоріли. Тоді вирішили продавати самі стаканчики, але попередньо 12 жовтня 1910 року запатентували винахід. Президент Американської консервної компанії Грехем, який також виступав проти спільних кружок, вклав у розвиток фірми з виробництва одноразових паперових стаканчиків 200 тисяч доларів...
У 1950-х у США з’явився одноразовий пластиковий посуд, і Мур цього не схвалював. Не тому що «жаба», він давно був мільйонером плюс згодом – посадовцем в ООН. Просто розумів, що пластик, який на відміну від тонкого картону не утилізується, може накоїти лиха. Він, як «продавець одноразових стаканів» на 50-55 мільйонів доларів щорічно, усвідомлював масштаби потенційної загрози екології, а інші – ні: подумаєш, стаканчик...
До речі, в СРСР паперові стаканчики для морозива та сітра теж довго використовувалися – з другої половини 1960-х і аж до скону тієї країни. А десь у середині 1990-х почалася експансія пластика. Утім, все до того йде, що років за 10 людство остаточно відмовиться від його виробництва. А потім ще довго-довго думатиме, що робити з кошмаром океанів... Я не те щоб лютий еколог, просто місцями свідома людина, але вже давно відмовився від пакетів і пластикового посуду на пікніках. Спробуйте, це можливо.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода