65 літ спільним шляхом

Дата: 25-10-2018, 14:00

65 літ спільним шляхом
Ювілей 65 років подружнього життя у наш час – рідкість. Можна навіть сказати, що дуже велика рідкість, тому що люди навіть не дали назву такому весільному святу. Є 60 років – діамантове весілля, а от 65-річчя чомусь ніхто ніяк не охрестив, думаючи, мабуть, що у такому поважному віці вже не до святкувань. А ось те, скільки разом проживуть чоловік із дружиною, мабуть, визначає Всевишній. Сімейне щастя у кожного складається по-різному, що, без сумніву, залежить і від старань самого подружжя.

25 жовтня ювілей подружнього життя святкують жашківчани Іван Махтейович і Зінаїда Андріївна Сухі – шановні батьки відомого як на Черкащині, так і в Україні гармоніста, викладача Івана Сухого.

65 літ спільним шляхом65 літ спільним шляхом

Майбутні чоловік і дружина народилися в тридцятих роках минулого століття. Іван Махтейович Сухий народився в селі Оддайполе Тетіївського району Київської області у 1927 р. Закінчив 7 класів школи у 1941 році й до 1944 року працював у сільському господарстві на різних роботах. У 1944-му призвали його до лав Радянської Армії, де й прослужив шість із половиною років, брав участь у боях у Японії. Демобілізувався у 1951 році й приїхав додому в Оддайполе.
Зінаїда Андріївна народилася у селі Юрківка Ставищенського району Київської області у 1932 році. Коли почалася війна, їй було лише 9. Пригадує вона страшну війну і голод:
«На полях ріс мак. Коли його зібрали, ми з іншими дітьми пішли шукати маківки. Із меншою сестрою назбирала близько склянки маку. Приїхав староста й забрав торбинку, ще й нагородив нас нагайкою. Я це запам’ятала на все життя, бо з болем, плачучи, вертались ми додому».
Коли молодь почали забирати до Німеччини, то Зінаїда Андріївна з іншими дітьми гралися і довелося їм бачити, як плакали матері за синами і дочками, а ті – прощалися з усіма. Вразила малу Зіну одна дівчина-сирота, котра прощалася зі стовпчиками, біля контори: «І ми всі тоді плакали, бо тата нашого забрали в Німеччину», – розповідає жінка. Не може вона ніяк стерти з пам’яті гул німецьких літаків із чорними хрестами, які кидали бомби: «Вони несамовито рвались біля хати, падали осколки – та одна таки влучила в нашу хату, і від неї лишилась тільки піч і ми – діти, які сховались під нею...» Такі спогади малої Зіни залишили слід у пам’яті на все життя.
Після школи Зінаїда пішла навчатися у Київському культурно-освітньому училищі, після якого за направленням вона і потрапила в Оддайполе на роботу – завідувати бібліотекою. Там вони й зустрілися.
Побралися Зіна й Іван Сухі у далекому 1953 році. Та не завжди їхній життєвий шлях був гладеньким, просто в парі їм легше було його шліфувати. У 1966 році переїхало подружжя до міста Жашків Черкаської області, щоб дітям зручно було ходити в школу. Іван Махтейович працював там на нафтобазі, а в заготконторі Сільенерго пропрацював аж до пенсії.
Зіна Андріївна багато років у районній бібліотеці, була завідувачем читального залу. Разом виростили вони синів Федора та Івана. Мають п’ятеро люблячих онуків і шестеро правнуків.
Сніжана Калюжна

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода