Чи доводилося вам купувати неякісні товари? Або отримувати незадовільні послуги? Думаю, так. Іноді сама втрапляю в таку халепу, часто стаю свідком неприємних ситуацій. Дивуюся, коли люди змовчують, соромлячись заявити про свої права, змахують рукою: «от, ще буду псувати собі день за 5–20–100 гривень». Серйозно? Тобто витратити свій час, сили, щоб заробити ці гроші, той таки час і сили на вибір-купівлю-притягти додому, і, врешті, викинути все це на смітник? Мало хто легко відпустить ситуацію, тож, крім коштів, втратить ще й безцінні в умовах сьогодення нервові клітини. Це неповага до себе!
Ох, скільки усілякого-різного я повертала до магазинів. Гнилий кавун і торт із перебитим строком придатності, взуття, підошва якого розсипалася, сорочка, що розлізлася просто на тілі, іграшковий потяг (двічі!), хлібницю, що заіржавіла. З останньою, до речі, узагалі цікаво вийшло. Це був подарунок. Придбала я його для мами, вручила, усі задоволені. Пізніше вона помітила кілька плям, мені не сказала. Десь за півроку я випадково придивилася і зрозуміла, що то іржа! Але, на секунду, на упаковці чорним по білому було вказано: «матеріал – нержавіюча сталь». Я це точно пам\’ятала, бо то був основний мій критерій під час покупки. Того ж дня я повезла нікчемну залізяку до магазину, не маючи ні чека, ані упаковки. Не послухалася маминих умовлянь: «непозорся, несмішилюдей, нащовонотобі, ітакнормально». Написала заяви на відновлення чека і на повернення товару, що не відповідає заявленим виробником характеристикам. Вже наступного дня мене запросили забрати гроші. Для цього абсолютно не потрібно було кричати, грубити і погрожувати. Максимальна упевненість у своїй правоті, крижана ввічливість і спокій. Ну і, звісно, Гугл-на-допомогу, знання витягів зі статтей законів.
Про скасування бронювання на номер за день до заселення його власник пошкодував, бо сплатив мені різницю в ціні за вдвічі дорожчий номер в іншому готелі.
Із недавнього: купила покривало, вдома допетрала, що із розміром прогадала. Та і узагалі, #де_були_мої_очі? Заспокоювало лише беззаперечне право повернути нелюбу ряднину протягом 14 днів. Але у магазині категорично заявили: «постільна білизна – у переліку товарів, що поверненню не підлягає». Аргумент, що покривало – не постільна білизна, не діяв, продавець стояла на своєму. Допоміг державний стандарт (ДСТУ). Там чітко окреслені предмети постелі: простирадло, підковдра, наволочка і т. ін. Покривала нема! Після пропозиції надіслати річ на експертизу (за заявою покупця товар надсилає продавець), і стовідсотково програти її (а, отже, вартісний висновок оплатить той-таки продавець), злощасну шмату таки забрали!
Чи варто писати які ви маєте права, коли вас висаджують посеред дороги із громадського транспорту, бо «в автобуса колеса відпали»? Або якщо ціна у чеку відрізняється від ціни на ціннику? Таких моделей безліч: примушують залишити речі у камері схову, але відповідальності за них не несуть; вимагають показати речі охоронцю, бо на камерах спостереження «помітили щось підозріле»; оплатити за ненароком (наголошую!) розбиту пляшку чи розчавлений помідор у торговій залі, або співчувають, що загубили посилку, але допомогти – ніц? Наболіле – холодні батареї і у кінці місяця рахунок «олл інклюзів» не ворушитиму. Я не експерт, не юрист, мені просто не байдуже, як наші люди страждають від несправедливості. Водночас обурює лінь і небажання вивчити свої права, страх їх відстоювати, почути в спину: «какіє всє умниє сталі». Не бійтеся бути смішними, протистояти у меншості! Головне – кіп калм!
Колеги он підтролюють мене за «покупочки», але повертати сир із «неблагородною» пліснявою кличуть із собою.
