А ви любите живопис?! Ну, може, й не любите… Але якщо вже потрапили до музею, а у його розлогих залах немало хвилюючих картин знаменитих (і не дуже знаменитих!) художників, то чому б їх і не переглянути! Ну, та справді ж…
А до картин, які б ви усе ж переглянули – належить пейзаж?! Ну, ви можете сказати, що пейзажі бувають різні. Є такі, що чомусь подобаються… А є і такі, що чомусь… і зовсім не подобаються!
А осінь… у другій половині жовтня… вам подобається? Ще й як подобається?! А осінь у цю її прекрасну пору – це ж чудовий пейзаж… Але ще жодним художником не намальований! Ще тільки збираються малювати. А ви вже його… цей неймовірно гарний пейзаж… бачите.
Отож уявіть собі таку картину. Залізничний вокзал. У Черкасах. Сім годин ранку. Плюс ще хвилин п’ятнадцять. Наближається дизельпоїзд Шевченко – Гребінка. А до нього (ніби спраглі у пустелі – до прохолодної води…) тягнуться люди, люди… І як ви думаєте – хто ж ці люди, серед яких дуже немало пенсіонерів?! Та хочуть люди на дачі з’їздити… Картопельки, капусточки додому привезти. Та й незрівнянним українським пейзажем помилуватися! А чому багато пенсіонерів?! Бо мудрі люди – пейзаж цінують… Та і з’їздити туди і назад на «дизелі» можна безкоштовно. О дев’ятій годині ранку приїхали, а о тринадцятій годині – вже і назад.
А чого ж так рвучко кидаються до вагонів, щоб якомога швидше туди потрапити? А причина зрозуміла. Проїдеш навстоячки майже годину, то й пейзаж не сприймеш. Бо і пейзаж не така вже проста річ, як це декому здається.
А до речі – поезію… ви любите?! Що… терпіти не можете?! Абсолютно нормальна реакція… Ну, кому та поезія потрібна?! Ну, крім самих поетів, певна річ… Понаписують бозна-чого, наримують якогось безглуздя – а ти читай… Ось, до речі, як вам… як знавцям поезії… ось такий вірш?! Написаний у іронічному ключі… ну, ніби малюнок з натури.
ШТУРМ (Іронічне)
З енергією… ще й якою…
Хоча усе ж не без сум’ять…
Вкотре штурмує дизельпоїзд
Стрімка пенсіонерська рать!
Та, звісно ж, зовсім не ледачі,
І добре знають – що і як.
О, як їм хочеться на дачі –
Напрацюватися усмак!
Бо трудоголіки і досі –
І в ці… ох, непрості літа!
Вже золотом іскриться осінь –
Погода сива й непроста.
Уже вагон узято з боєм –
Вже можна сісти… благодать…
Вже осідлала дизельпоїзд
Стрімка пенсіонерська рать!
То як?! Невже витерпіли і… навіть дочитали до кінця?! Ну, то вас з повним правом можна було б і поздоровити! З чим саме?! Ну, хоча б з тим, що у вас не тільки сильна, але і зовсім не розхитана психіка. І це при тому, що стільки неприємних обставин і вкрай підступних особистостей з усіх сил намагалися її вам розхитати. А не вдалося, бач… Хоч і були немалі старання.
А як у вас відсутня потреба кудись їхати, бо немає дачі, то мерщій вирушайте до якого-небудь музею і серед багатьох картин, і серед і справді ж багатьох пейзажів знайдіть найпривабливіший, найсимпатичніший… А такий обов’язково знайдеться… Дивіться і насолоджуйтесь! Бо маємо ж ми чимось насолоджуватись у цьому такому непростому житті.
