Молода, амбітна та наполеглива. Наталія Зачосова – один із наймолодших докторів наук (тут варто вказати, що економічних) Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, і в її амбітних планах на майбутнє – стати наймолодшим науковцем закладу, який матиме вчене звання професора. Наталія Володимирівна очолює Раду молодих учених в університеті, є одним із секретарів наукового журналу, відповідальним виконавцем наукової теми, що фінансується із державного бюджету, та обіймає посаду професора кафедри менеджменту та економічної безпеки. Ніколи не стоїть на місці, самовдосконалюється та постійно навчається, зокрема й у своїх старших колег і студентів.

− Наталіє Володимирівно, розкажіть, де навчалися?
− Так склалося, що я навчалася в трьох закладах вищої освіти, оскільки здобувала освіту в приватних вишах, які на той час швидко відкривались і водночас стрімко втрачали свої ресурси та припиняли діяльність. Закінчила врешті магістратуру Східноєвропейського університету економіки і менеджменту у м. Черкаси у 2008 році (спеціальність «Фінанси»). Отримала диплом із відзнакою.

− Як починався Ваш шлях як науковця?
− Розпочався він зі Східноєвропейського університету. Мій рівень знань і навичок після магістратури дав змогу лишитися працювати на кафедрі фінансів і кредиту на посаді викладача. Після захисту кандидатської дисертації у 2011 році деякий час пропрацювала в Східноєвропейському університеті на посаді доцента, а з 2014 року викладаю управлінські дисципліни вже у Черкаському національному.

− Як потрапили до вишу?
− Моя науковий керівник, яка пройшла зі мною весь шлях від студентської лави і до часу захисту докторської дисертації, запросила мене до викладацької роботи. Спочатку працювала за сумісництвом, потім отримала схвалення керівництва університету і прийшла сюди працювати на постійній основі та водночас вступила до докторантури.

− Під час навчання були мрії стати викладачем?
− Власне, доля мені не давала іншого вибору. Тільки-но закінчила навчання, і одразу отримала пропозицію залишитися у виші працювати. Я навіть не шукала роботу, вона сама знайшла мене. Отак раптово і розпочався мій викладацький шлях.

− Як багато часу поклали на те, щоб досягнути своєї цілі й стати доктором наук?
− Практика вступу до докторантури передбачає, що ви розпочинаєте навчання вже з певним багажем знань, суттєвими науковими здобутками. Тож на завершення й оформлення дисертації знадобилося два із відведених мені докторантурою трьох років, тобто захистилася я достроково. А взагалі, на якісну наукову роботу часу витрачається доволі багато: майже всі вечори, дні, а то й ночі.

− Поясніть доступно для наших читачів сферу Ваших наукових досліджень.
− Я з колегами досліджую проблемні аспекти менеджменту та управління фінансово-економічною безпекою. Усі ми розуміємо, що економічна ситуація в нашій країні напружена, й, відповідно, виникає потреба у фахівцях, здатних прийняти раціональні управлінські рішення на державному рівні та на рівні окремих підприємств для протидії фінансовим та економічним загрозам сучасності у мікро та макросистемах. До сфери моїх наукових інтересів також належать питання забезпечення фінансової безпеки держави, суб’єктів господарської діяльності, громадян України, напрями підвищення рівня фінансової інклюзії тощо.

− Розкажіть про Ваше головування в Раді молодих учених.
− Рада молодих учених − потужне наукове об’єднання Черкаського національного, до якого входить понад 30 молодих людей, захоплених наукою і відданих їй. Члени ради є представниками різних навчально-наукових інститутів та факультетів ЧНУ. Ми зустрічаємося, обговорюємо можливості участі у грантових програмах, методичних семінарах, наукових конференціях, плануємо вектори наукової роботи на перспективу. Наприклад, наш колега, молодий учений Гліб Баришніков, нині перебуває за кордоном, у Швеції, реалізує свій дослідницький потенціал на міжнародній науковій арені. Його академічна мобільність була неможливою без підтримки і сприяння керівництва університету. Серед молодих учених ЧНУ є такі, що отримують стипендії Кабінету Міністрів України. Наскільки я пригадую, нині це чотири особи – якщо помиляюсь, то тільки у бік применшення наших наукових здобутків. Ще три кандидатури на разі на розгляді у міністерстві. Також Рада молодих учених займається організацією та проведенням наукових конференцій та міжнародних «круглих столів», її представники беруть участь у форумах і виставках, популяризують вітчизняну науку на всіх рівнях у межах наукових і освітніх заходів.

− Крім усього, Ви встигаєте ще й займатися виданням наукового журналу. Як часто він виходить?
− Наш заклад вищої освіти випускає фаховий наукових журнал, який має назву «Вісник Черкаського національного університету. Серія: економічні науки». Ми разом із колегами з Інституту економіки і права займаємося комплектуванням і редагуванням цього журналу, я до цьому процесу залучена у ролі одного з двох відповідальних секретарів. До речі, редактор нашої економічної серії, Євгеній Кирилюк, також належить до плеяди молодих учених ЧНУ. Журнал розрахований на широку аудиторію: це і практики в галузі економіки й менеджменту, і професорсько-викладацький склад закладів вищої освіти, і аспірати та докторанти, і студенти.

− Чи був у вас досвід закордонних поїздок на конференції, семінари?
− Цього літа я взяла участь у міжнародному стажуванні. Вища школа лінгвістична разом із Черкаським національним стали його ініціаторами. Взагалі, організація міжнародних стажувань є для нашого закладу уже радше традицією, ніж винятковим одноразовим заходом. Цього разу дуже цікаві заняття проводили коучі польської
освітньої установи, які презентували зовсім інше бачення вирішення ряду методичних проблем організації навчального процесу. Досвід учасники стажування отримали просто колосальний. Також перед тим, як мені вдалося отримати сертифікат Британської ради в Україні за результатом іспиту IELTS, що підтвердив мій рівень знання англійської мови як С1 (високий рівень), випала нагода спілкуватися з англомовними колегами, носіями мови.

− Чому саме економіка? Це Вас приваблювало зі шкільних років?
− Насправді ні. У школі мене захоплювала журналістика і я була впевнена, що це моя майбутня професія. Так склалося, що близька мені людина вступила до закладу вищої освіти на спеціальність «Міжнародна економіка», а я не уявляла студентських років без свого друга. Коли ж закінчила магістратуру за спеціальністю «Фінанси», тоді вирішила, що логічно займатись науковою діяльністю у тій царині, до роботи у якій тебе готували аж п’ять років.

− Чим подобається викладацька діяльність?
− Викладач – благородна професія, яка надихає. Я маю можливість постійно самовдосконалюватись і навчатися разом зі своїми студентами, адже у сфері інновацій вони завжди на крок попереду. Нині поширені нові методики навчання, що мені надзвичайно імпонують. Викладачі ЧНУ відмовляються від стандартних лекцій-семінарів, диктування конспектів на заняттях, переходять до навчання у формі діалогу, організовують колоквіуми, дискусії, міні-конференції, використовують мультимедійне обладнання, презентаційні матеріали. Викладацька діяльність не має чітких меж і кордонів. Тут завжди є місце творчості.

− Як нині можна знайти спільну мову з сучасним студентом?
− Студенти зараз більш контактні, не бояться уточнювати незрозуміле, ставити провокативні запитання, виправляти викладача, якщо це потрібно. У Черкаському національному усталені традиції студентоцентризму та партнерства викладача і студента в процесі взаємодії в освітній і науковій площинах. Ще одна особливість ефективної роботи з сучасними студентами – з ними треба залишатись на зв’язку, якщо не 24 години, то 2/3 доби стовідсотково. Відповідати на запитання на електронній пошті, у групах у соцмережах, за допомогою месенджерів – проводити так звані консультації-онлайн.

− Як відпочиваєте, відволікаєтеся від наукової роботи?
− Пишу вірші. Одного разу за ініціативи моїх друзів і колег були організовані читання, де студенти їх декламували. Не можна передати словами ті відчуття, коли чуєш власні вірші не у своїй уяві, а з уст близьких людей. Читаю в оригіналі твори англомовних авторів, це водночас допомагає і рівень володіння англійською мовою покращувати, і збільшує словниковий запас. Улюблена авторка – Джоан Роулінг. Тож і тут я зі студентами на одній хвилі.