Міст між... поетичними серцями

Володимир Даник, RSS,
Дата: 12-11-2018, 16:20

І це цілком природно, що саме бібліотеки стають місцем проведення різних літературних тусівок. Бібліотека – це храм книги. До бібліотеки люди тягнуться, щоб збагатитися духовно, розширити власні духовні та інтелектуальні горизонти. І ти укотре помічаєш, що сучасні українські бібліотеки стали трохи багатшими на українську книгу. І це не може не радувати.
Поетеса Оксана Галаєва, колега-спілчанка – натура бурхлива... переповнена енергією... вона постійно вихлюпує з себе різні ідеї, постійно щось організовує. Це саме вона причетна до такої неординарної події, адресованої українській літературній молоді, як «Калавурня». «Калавурня» відбувається раз у рік і не десь, а саме у Черкасах. Що і закономірно – Шевченків край... як не як... один з духовних центрів України. Але ж Оксана і крім «Калавурні» може... таке закалавурити, що усім нудно не буде.
Отож дзвінок від Оксани. У черкаській бібліотеці №6 має відбутися молодіжна літературна тусівка, де будуть поети з усієї України. І ось там і можна буде представити цій небайдужій аудиторії щось із власноруч написаного.
Від такої нагоди – ну, хто ж відмовиться?! Бо уявіть собі, що ви... написали, не дай Боже, шедевр! Чи, може, просто... помилково вважаєте, що це шедевр. Ну, колеги по спілці – люди засмикані життям... обтяжені літературною славою... Ти їм покажи вірш, а вони скажуть – шедевр! А виявиться – ніякий це не шедевр... Або, не дай Бог, прочитай і справді ж шедевр, а вони дадуть оцінку протилежну – ні, шедевром і не пахне! І не тому, що не розбираються у поезії чи необ’єктивні – просто люди засмикані життям... Та й усе!
А літературна молодь – це теж колеги по перу... Але вони ще шукають свій шлях у літературі, а отже люди чутливі, уважні, гранично сконцентровані на кожному слові з прочитаного. Такі відразу відчують – пахне шедевром чи ні. Такі не помиляться.
Отож неділя – 4 листопада. Час наближається до 14 години, на яку домовились про зустріч. На вулицях Черкас бурхливо палахкотить своїм найщирішим золотом, ну, просто незбагненна у цю сяйливу пору осінь. Я з гітарою підходжу до бібліотеки №6 (імені І.Франка...). Читальний зал. Тепла поетична компанія. Колега-спілчанин Олександр Солодар – людина нібито украй стримана... Але коли поета пробиває на поезію, то від стриманості не залишається і сліду. Видно, що Олександра буквально розривають дві протилежні пристрасті. Перша – необхідність кудись поспішати. Друга – бажання таки поділитися до кінця власним поетичним і мистецьким досвідом. Бо і є з ким ділитися.
Бібліотекарі-«франківці» пригощають гарячим духмяним чаєм, від чого літературна тусівка стає ще пристраснішою і гарячішою. Запитую у Оксани Галаєвої, а яка ж назва літературної тусівки, до якої маю змогу долучитися. Назва промовиста і енергійна – «Міст: літературні Черкаси».
І назва – чудова! Бо коли щось приходить до свого не дуже щасливого завершення, то кажуть – про спалені мости... А тут міст, який відверто спрямований у майбутнє.
Поруч з Оксаною Галаєвою інша колежанка по спілці Олена Мяус і її чоловік Юрій, актор лялькового театру, що зумів активно додати до суто літературної події... так би мовити... театральні акценти.
І дуже мила поетична аудиторія – Юлія Григорук, сама з Вінниці, як теперішній прем’єр, а нині вчиться у Києві. І не тільки поетеса, а і музикант... Бандуристка... і цим усе сказано! Олексій Мартиненко – сам з Донбасу, а нині живе і творить у Драбові. Катя Барановська – з Києва. Поетичне тріо з Кривого Рогу – Лана Олександрова, Аня Оленюк, Павло Осипов. До речі, Павло Осипов дарує власну поетичну книгу. О, це цікаво... Бо книга поезій – це і душа її автора, і свій, непозичений погляд на світ! Але про цю книгу (хай читачу кортить!) усе ж... іншого разу.
Активно доповнюють вищеназваних поетів Оленка Титаренко (Кам’янка, Черкаси) і Людмила Переясловець (Пальмира, Золотоноша). До речі Людмила не тільки сама шукає себе у поезії, але і керує поетичною студією.
Подібні літературні зустрічі для автора цієї оповіді є до певної міри творчою лабораторією і саме тому і цікаві. Особливо, коли відчуваєш – аудиторія тебе сприймає і добре розуміє.
А завершити хотілося б кількома рядками, присвяченими поетичній події відбулася.

МОСТИ


Хоч живемо нелегко... як завжди...
І, мов кипіння хвиль, тривожні будні:
Літературні приязні мости –
Так, це мости... спрямовані в майбутнє!

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода