Вибори і політичне сміття

Володимир Чос, RSS,
Дата: 14-11-2018, 15:26

Прикмета: якщо у місті на бігбордах почали з’являтися сяючі обличчя з фальшивим виразом патріотизму, це означає, що скоро вибори. Тому і рекламні щити дотепники прозвали бігмордами.

Окремі кандидати та політичні партії мають право розпочати свою передвиборну агітацію наступного дня після прийняття виборчою комісією рішення про їхню реєстрацію, а припинити агітацію мусять за день до голосування. Проте для політиків закони не писані. Тому вони постійно псують настрій своєю присутністю – навіть коли до старту виборчих перегонів ще дуже далеко. Кожні вибори – це бої без правил. Тому виборчим кампаніям не видно ні початку, ні кінця.

Вибори і політичне сміття

Моя родичка з Нью-Йорку надіслала зразки американської виборчої реклами. Такі бігборди, що на фото, були встановлені на Манхетені під час недавніх виборів. Якесь усе там у них дрібнувате! Звісно, за логікою, такий формат більш практичний. Людям не треба дерти голову до неба. Йдуть собі у справах, дивляться під ноги – а їм ненав’язливо реклама на очі потрапляє. Але чи приживеться подібне у нас – не певен. Такі «бігборди» не дають політику відчуття «я вищий всіх, я кращий всіх».

Штормить український політикум. Відколи у середині 1980-х дозволили демократію, політична реклама (скорочено – піар) стала невід’ємним атрибутом нашого життя. Особливо перед виборами потенційний електорат лихоманить від декалітрів компромату, яким політичні опоненти щедро поливають один одного. В хід йде усе: від непривабливих сторінок біографії, гріхів молодості та сімейного стану до прорахунків у професійній діяльності. Коли фактаж закінчується, застосовуються вигадки – так званий чорний піар. Потік інформації викладається за принципом: не можеш піднести свого кандидата – принижуй конкурента. Безпрограшний варіант чорного піарщика – уїдливо прокоментувати висловлювання об’єкта інформаційної атаки, вихопити кілька фраз із загального контексту, щоб звести зміст до абсурду. Часто вдаються до відвертої брехні та розпускання пліток, які б’ють без промаху.

Політична боротьба давно перестала бути тільки сутичкою особистостей або змаганням програм – тепер це ще й турнір політтехнологів. Доморощені, а також найняті за кордоном кашовари політичної кухні здатні так приперчити, присмачити страву, що виборець усе проковтне, тарілку оближе та ще й добавки попросить! Не секрет, що смажені факти найбільше і смакують загалу.

На початку 2000-х користувалися попитом російські політтехнологи. Вважалося, що якщо вони зуміли пропхати у владу таку нікчему як Путін (реально бліда поганка), то з наших красенів усілякі гліби панфілови узагалі володарів світу зроблять. Але згодом, після кількох гучних провалів, політики покладали великі надії на американців. Нині ж сформувалося і достатньо вітчизняних піарщиків, які роблять усе можливе, щоб у виборах брали участь олігархи, а політичний марафон не зупинявся ніколи.

На жаль, досі в Україні не сформувалася політично відповідальна партійна система. Це не США, де демократи і республіканці десятиліттями доводять свою ефективність. У нас же не партії, а політичні проекти під вибори. Їх вистачає лише на одну-дві кампанії, а далі відходять у небуття. Витрачаються шалені кошти на розкручування брендів, але швидко усе йде на звалище разом з обдертими листівками. Навіть так звані партії влади, які вражали своєю всесильністю, виявилися велетнями на глиняних ногах.

Але хоч партії зникають, проте залишаються політики! Вони з легкістю змінюють політичну орієнтацію. І ось до чергових виборів ми бачимо на бігбордах ті самі обличчя, тільки з новими гаслами і кольорами. Це зводить нанівець саму ідею партійності. Тому нині часто цитуються слова Нестора Махна: «Нема партій, а є купки шарлатанів, які в ім’я власних вигод і гострих відчуттів знищують трудовий народ».

Дотепники підмітили, що в Україні дві біди – політики і ті хто їх обирає. Ще говорять, що найбільше розчарування настає після виборів. Проблема навіть не в тому, що обіцянки були порожніми, або люди мали занадто високі очікування. Просто від виборів хочеться хоч натяку на ліпші міни, але після голосування відчувається якийсь дискомфорт, ніби барви життя втратили свою яскравість. І це справді так. Кілька місяців довколишній світ буяв яскравими кольорами політичної реклами. А пройшли вибори – лишилися обдерті стенди, де залишки агітаційних листівок нагадують про втрачені надії та ілюзії.

Вибори закінчуються, а всюди на стінах і стовпах видніються залишки політичної реклами. Ті обшморгані папірці та кривобокі написи створюють справді гнітюче враження. Навіть не можна звинувачувати комунальні служби та прибиральників, адже листівки та плакати були посаджені на такий міцний клей, що віддерти можна тільки зруйнувавши стіну. Це не жарти! На одному будинку якось так віддирали агітацію, що плитку облицювання пошкодили! Особливо це стосується написів, зроблених фарбою, яку неможливо вивести. Ось таке політичне сміття.

Партії та кандидати масово порушують закон про вибори, адже за день до голосування вся агітація повинна була бути прибраною. Думаю, громадянам потрібно винести певні уроки й активніше захищати свою власність і право жити в неспотвореному місті. Закон дозволяє розміщувати агітацію тільки у спеціально відведених місцях, тому навіть одна листівка причеплена деінде є підставою звернутися до суду з вимогою відшкодування моральних збитків!

Деякі психологи говорять, що політичний вибір кожного з нас залежить від того, які казки ми читали в дитинстві. Голосуємо, бо кандидат нам підсвідомо нагадує мужнього лицаря, доброго чарівника, веселого Віні-Пуха, Буратіно, Дюймовочку… Тому політтехнологи, у відношенні до деяких політиків, намагаються прив’язати виборцям негативні образи конотопської відьми, Бармалея, вовка в овечій шкурі… Хоча часом політики примудряються утнути таку дурницю, до чого піарщики з табору конкурентів ніколи б і не додумалися. Як сумно казав Михайло Грушевський: «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна».

Нині ми на порозі нових виборчих кампаній. Вже цього року 23 грудня на Черкащині відбудуться вибори до 27 об’єднаних територіальних громад. Наступний 2019 рік має стати роком всеукраїнських виборів. Спочатку 31 березня пройдуть чергові вибори Президента. А потім через півроку 27 жовтня відбудуться вибори до Верховної Ради. І чорний піар уже тиражується повним ходом! Так що поживемо – повибираємо.

Володимир Чос

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода