Кореспонденти «Нової Доби» поспілкувалися з черкасцями, аби дізнатися, як вони відзначали свято Студентства та які цікаві історії пам’ятають.

Сергій Букін, 18 років:
– Це свято для мене особливе, бо об’єднує студентську спільноту. Намагаюся відзначати його щороку в колі друзів. Студентське життя цікаве тим, що постійно отримуєш нові враження, можеш подорожувати, відвідувати різні події. Перед сесією починаєш вірити у все і сподіваєшся на вдачу. А взагалі це веселе, незалежне життя, коли отримуєш корисний досвід.

Юлія Мигаль, 24 роки:
– Раніше збиралися з друзями і проводили час у кав’ярні чи пабі. Святкували, згадували молодість, якісь яскраві моменти. Тоді мали багато вільного часу, мали повну свободу дій. То безтурботні роки. А ще той період життя у мене асоціюється з гуртожитком, іноді голодом, постійним недосипанням і навчанням. Перед іспитами ми кричали «халява прийди» у відчинене вікно, читали молитви, приходили у певному одязі, а після складання – йшли відзначати.

Юрій Овчаренко, 56 років:
– Я навчався не в Черкасах, взагалі в іншій країні, на гірничого інженера. Найяскравіші спогади, звичайно, – це молодість, веселі часи, дружба… Ніхто нічого не соромився. У студентські прикмети я вірю, проте ніколи їх не дотримувався. День студента ми святкували ще тоді. Це було феєрично! Це були «золоті» роки. У молодості все цікаво. Студентам я б побажав здоров’я і побільше подорожей у житті.

Ілона Вольсарова, 16 років:
– Не святкувала, бо в коледжі до цього дня більш нейтрально ставляться. Не розумію ентузіазму інших і не вважаю цю дату особливою. Краще вільний час присвятити навчанню та підготовці до іспитів. У мене зараз багато веселих історій, які пов’язані з викладачами, іноді прогулами, не висипанням та сесією. Перед заліками й іспитами починаєш вірити у все, головне отримати бажану оцінку.

Руслан Яковенко, 23 роки:
– Коли поєднуєш роботу з навчанням, тоді зовсім обмаль часу. Хочеться все встигнути, реалізувати якісь ідеї, а для святкування шукаю інший привід. Можливо, це через те, що вчився на заочному відділені. У прикмети не вірю, єдине, через те, що я психолог, вивчаю поведінку людей у різних ситуаціях. Бажаю студентам краще готуватися до іспитів та думати про майбутнє.

Валентина Мойченко, 45 років:
– Коли я навчалася в університеті (у 1991 році) не заведено було святкувати День студента. Навчалася у Городищі на художника-оформлювача. За час мого навчання професію скоротили, і я так і не працювала за фахом. Вважаю, що День студента потрібно святкувати. У мене діти-студенти завжди відзначають це свято. У студентські прикмети чи забобони я не вірю. Якщо не вивчив – нічого тебе не врятує.

Сергій Баранов, 50 років:
– Студентом я був 30 років тому. Навчався у Києві, та жив у гуртожитку. Вже навіть не пам’ятаю, як святкували тоді це свято. У часи мого студентства такої традиції не було. Хоча я не проти цього свята. Кожен спеціаліст має своє професійне свято, а бути студентом – це також своєрідна робота. На мою думку, не обов’язково навчатися саме у закладі вищої освіти, щоб досягнути успіху в житті. Це вже залежить від людини, як вона вміє «крутитися».

Олена Безкровна, 36 років:
– По-різному святкували, в університеті організовували цікаві акції, конкурси. Разом із друзями брали участь у цих заходах, а потім окремо відзначали. Студентське життя – це світлий та радісний період, який запам’ятовується надовго. Особливо яскраві моменти пов’язані з підготовкою до іспитів, підкладанням «п’ятака» у взуття та конспектів під подушку. Бажаю сучасним студентам добре вчитися та поводити себе гідно.

Олександр Береза, 28 років:
– Студентом давно був, пам’ятаю, що постійно вчився. Святкувати не вдавалося, бо їздив за кордон. Думаю, цей період важливий для більшості, оскільки підвищуються моральні цінності, ти «переростаєш» із школяра, формуєшся, як особистість. Чимало цікавих історій пов’язано зі студентством, наприклад, коли захищали наукову роботу, то вирізали найкращі оцінки і вкладали цей аркуш у диплом. Зараз для студентів настав не найкращий період, бо навчання оплачується, навіть чув про випадки, коли, щоб потрапити на державне замовлення, потрібно було дати хабара.

Катерина Коршак, 70 років:
– Я ніколи не навчалася у вищому навчальному закладі, але мої онуки закінчували університети, тому студентські прикмети знаю. Зараз вища освіта якось вже втрачає ту особливість, яку мала раніше, тобто її здобувають практично всі. Це, звісно, не дуже добре, але все одно переконана, що здобувати вищу освіту – треба. Головне, зрозуміти, що опановуєш «свій» фах. Хоча, з іншого боку, можна і з вищою освітою працювати робочим. Тим більше, що зараз цю роботу навіть краще оплачують. Але річ же не лише в грошах. На мою думку, вища освіта потрібна ще й для саморозвитку, для того, щоб відчувати себе справжньою людиною.