Два потужні сільськогосподарські товариства діють на теренах Черкащини: СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» та СТОВ «Агрофірма \”Злагода\”». Доглянуті поля, значне поголів’я ВРХ, високі врожаї, гідна заробітна плата й умови праці для людей, а ще мудрі та досвідчені керівники – усе разом дає і людям робочі місця, і місцевим бюджетам наповнення, і області звання аграрної. Напередодні професійного свята – Дня працівників сільського господарства – «Нова Доба» побувала в різних філіях цих двох підприємств і побачила, чим нині живуть працьовиті й небайдужі.

Хороші врожаї, бо трудяться небайдужі люди
Попри вже холодну осінь на бурякових полях «гаряча» пора. Активно копають і вивозять урожай. Цьогоріч середній урожай буряку по корсунській зоні приблизно 600 центнерів із гектара, порівняно з минулим роком показники набагато кращі.
− Зараз копаємо цукровий буряк технікою «ROPA», всі трактори нині в роботі, − говорить інженер СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» Іван Костиренко. – Схема роботи така: машина повна, урожай перевантажили на машину і вивозять на краї поля, а тоді вже навантажувачі вантажать буряк на великовагові машини й везуть на Селищанський цукровий завод. Копати буряки будуть ще тиждень, а от перевозити – близько місяця.
Іван Володимирович зазначає, що невеликі морози, що можливі в листопаді, для буряків не страшні, головне, щоб не було опадів.
− Стараємося якомога швидше впоратися зі збором буряка, але й цьогоріч урожай знатний: і погода, і вчасно внесені добрива, і хороша техніка дали свій результат. На комбайнах, перенавантажувачах працює по дві особи, вони міняють кожні вісім годин, бо в роботі майже цілу добу. На навантажувачах спеціалісти працюють із ранку до вечора, теж по дві особи, змінюються через день чи два, − пояснює Іван Костиренко. − Одним навантажувачем за день можна навантажить 120 машин по 23 тонни.
На одному з полів Сидорівської філії СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» копають буряк. За день у середньому викопують 25−30 га, та все залежить від поля.
− Прийшов, завів і поїхав. Власне, на такій техніці не так складно працювати: кнопку натиснув – почав копати, комп’ютер показує, що машина повна, скидаємо на перенавантажувач і так далі. Коли хороша сучасна техніка, то і збирати урожай не складно, немає ніяких залишків на полі, все на машини й на завод, − розповідає комбайнер Анатолій Довгаль. − Працювати на такій техніці навчився швидко, та й узагалі працюю з технікою вже 15 років, досвід бере своє. Пройшов курси, адже без допуску не маю права їздити.
Працює Анатолій Довгаль разом із напарником позмінно, по 8 годин кожна зміна.
− Сам родом із Корсуня, тож на період роботи проживаю у Заріччі в гуртожитку. Умови там, я вам скажу, дуже хороші, − ділиться чоловік.
Займаються трактористи й ремонтом своєї техніки, якщо ж не в змозі щось відремонтувати, тоді ж викликають підмогу майстрів із обласного центру.
− Моє завдання – вивозити буряк на край поля, − розповідає про свою роботу Олексій Морнов, механізатор. – Коли набирається повний бункер, я перевожу на кінець поля, звідки вже його забирають на цукровий завод. Не зручно урожай перевозити з середини поля, а якщо дощі, то є велика ймовірність, що можемо загрузнути посередині, тоді вже буде мороки й робота стоятиме. Роблю 3 ходки на гектар, за зміну ходок із 30, за добу приблизно 100.
Далі вже інше поле, тут буряк зібрали, лишилось лише його перевезти.

Тракторист Олександр Сте­па­ненко працює в СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» третій рік. Займається навантажуванням буряка, також за потреби – ремонтом техніки.
Віктор Кузьменко працює механізатором у СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» уже 25 років. Нині оре поле після цукрового буряка. Працює чоловік на тракторі «John Deere».
За день таким трактором, за словами механізатора, можна виорати 40−45 гектарів.
Отож навіть після збору та вивезення буряка робота на полях не стоїть, бо той, хто радіє нинішньому урожаю, не перестає вже й думати про наступний.

Високі надої та європейські стандарти
У молочно-тваринницькій фермі Стеблівської філії СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» налічується 898 голів великої рогатої худоби. Із них 476 – дійні корови, всі інші – нетелі, молодняк і маленькі телятка.
− У нас працює всього 30 осіб: 10 доярок,
4 фуражирів, слюсарі з гноєвидалення, трактористи, тваринники, нічні доглядачі, оператори, що обслуговують молочну систему, − розповідає Світлана Вдовченко, керівник молочно-тваринницької ферми.

Люди мають хороші умови праці: є де переодягнутися, залишити одяг і прийняти душ після роботи. Задоволені працівники й заробітною платою – у середньому отримують до 10 000 гривень. Доярки приходять на 6 ранку і до 10-ї завершують ранкове доїння. У п’ятницю ж на фермі санітарний день, то вже працівниці затримуються довше, прибирають робоче місце. Вечірнє доїння починається о 18.00 і триває три години. У кожному з приміщень протягом дня працюють тваринники, які годують корів, підгортають корм, підчищають за тваринами. Працюють такі тваринники по півдня.
– На кожну доярку в нас припадає 49−50 корів. Процес доїння проходить за допомогою спеціальної системи, молоко через молокопровід потрапляє в танки, тож доярки з продуктом не контактують. Це забезпечує високу якість молока. Перед кожним доїнням апарати миють кислотним та лужним засобами, щоб зняти наліт і знищити молочні бактерії. Окремо перед самим процесом доїння, за 15 хвилин, проводять легке промивання системи, − пояснює Світлана Олександрівна.
В окремому приміщенні перебувають маленькі телятка, які лише народилися. За словами керівника ферми, цей рік досить «урожайний», адже народилося майже 400 телят. Перші чотири дні їх відпоюють молоком, потім уже привчають пити з відеречка та їсти комбікорм. Після двох місяців переводять в інше приміщення, де вже харчування як у дорослих корів. За сімдесятьма малюками доглядає одна людина. Щоб устигнути нагодувати таку велику кількість телят, у працівниці є молочне таксі, за допомогою якого розвозить та наливає молоко рівномірно всім.
− Заготовляємо силос, сінаж, сіно та солому. Усе своє, з агрофірми, на зиму запасаємо, щоб було вдосталь, − говорить керівник ферми.
Можуть тут похвалитися і надоями: у середньому – 20 літрів на одну корову. Усе молоко йде на Білоцерківський молокозавод, щодня продукт забирають, а це приблизно сім із половиною тонни.

«До зими ми вже підготувалися»
У підпорядкуванні Шендерівської філії СТОВ «Агрофірми \”Злагода\”» понад 5 800 га землі. Обробляють землі Корсунь-Шевченківського району Черкаської області й Богуславського Київської області. За словами її керівника Віктора Шевченка, нині господарство вже повністю готове до зими. Всі необхідні роботи проведено.
– Кукурудзу ми вже закінчили молотити, з оранкою підігналися, добрива внесли, зараз докопуємо буряк, – розповідає Віктор Петрович. – Збирати нинішній урожай було приємно, бо вродило дуже добре. Пшениця в нас дала більше 60 ц з га, кукурудза – більше 100. Ріпак уродив до 35 ц. Соняшник вродив також. Звісно, рік на рік не приходиться, але врожаї залежать не лише від погоди. Ми ретельно дотримуємося сівозміни, використовуємо якісні посівні матеріали. Деякі вирощуємо свої (наприклад, кукурудзу, соняшник, пшеницю), а деякі закуповуємо. Добре, що маємо хороших трудівників, які готові працювати швидко і якісно. Загалом колектив нараховує до 100 осіб. Усі люди вчасно отримують заробітну плату, забезпечені гідними умовами праці. На території підприємства розташовується гуртожиток, діє їдальня. Не дивно, що працювати в філії хочуть не лише місцеві люди, а й селяни навколишніх населених пунктів.

Більшість із працівників – механізатори. І це не дивно, адже однією з особливостей підприємства є наявність потужної і високопродуктивної техніки. Автопарк нараховує до 60 машин. Із них лише сучасних бурякозбиральних комбайнів «RОРА» – 13. Трактори переважно фірми «John Deere». Техніка постійно оновлюється і поповнюється.
– Цього року купили глибокорозпушувач, який може заглиблюватися у грунт до 50 сантиметрів, новий трактор «John Deere», дві жатки придбали, – говорить чоловік.
Турбуються на підприємстві не лише про сільськогосподарський, а і про вантажний транспорт.
– Ми маємо 46 одиниць вантажної техніки, – розповідає керівник відділу автопарку СТОВ «Агрофірма \”Злагода\”» Микола Прохоренко, – автопарк постіно оновлюється. Лише минулого року купили
4 нові великовагові вантажівки «DAF». Є своя ремонтна база, обслуговуємо й ремонтуємо тут на місці. Роботи багато, особливо зараз, восени. Забезпечуємо роботу двох цукрових заводів: підвозимо буряк, вивозимо готову продукцію. Нудьгувати не доводиться, але й зарплата хороша. В сезон хлопці можуть заробити до 100 тисяч. Зараз всі машини в роботі, а, значить, і водії також, але, коли прийде час зимових ремонтів, то всім стануть у пригоді комфортні умови, які ми забезпечили для роботи, бо цьому ми теж приділяємо багато уваги.

Вантажні машини працюють цілий рік, незалежно від погоди і сезону
Лише на перший погляд може здатися, що робота вантажного транспорту на сільськогосподарському підприємстві сезонна. Люди, котрі забезпечують роботу вантажівок у Стеблівській філії СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”», задіяні практично цілий рік. Звісно, роботи ці різні, але всі вони важливі і необхідні, а тому мають гідне матеріальне забезпечення. Про це розповів завідувач машинного двору Стеблівської філії СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» Анатолій Хоменко.
– Всього у нас 30 одиниць техніки: з них найпотужніші «DAF» і «КамАЗи». 11 самоскидів зараз задіяні у вивезення цукрового буряку з Сидорівки. Забезпечуємо вивезення кукурудзи з Шевченкового та Вільшани. Допомагаємо й Тальнівській філії. Крім того, забезпечуємо і далекі перевезення. Наприклад, наші автомобілі возять вантажі в Одеський порт. Щотижня відвантажуємо 4-5 машин. Також є менші машини, які обслуговують ферми. Можна сказати, що зараз у нас найгарячіший час, але в інші пори року також не гуляємо. Після осені – невелике затишшя. Тож рік починаємо з ремонту. Робимо це переважно своїми силами. Потім підготовляємо машини до весняно-польових робіт. Після цього починається вивезення міндобрив, посівна кампанія, силосування, забезпечення кормами і так далі, і тому подібне. Весь цей процес триває аж до осені, коли дозрівають буряки, кукурудза. Зрештою, закінчуємо рік. І так постійно, тобто наша техніка працює цілий рік і ми разом із нею.
Водіями автопарк повністю забезпечений. Крім них, тут працює також і слюсар з ремонту автомобілів, токар, зварювальник. Люди працюють і місцеві, і з навколишніх сіл, а є навіть із Корсуня. Зарплата виплачується вчасно і в повному обсязі. За словами працівників, по району вона одна з найбільших. У сезон польових робіт взагалі досить висока.
– Не лише зарплата радує транспортників «Корсуня». На підприємстві піклуються про побут і умови праці. Харчування забезпечує власна їдальня, в якій можна пообідати, а під час оранки чи збору врожаю – і повечеряти.

Підходи до роботи в аграріїв – передові
За словами дільничного агронома Шевченківської філії СТОВ «Агрофірма \”Корсунь\”» Миколи Товстенка, підприємство щороку отримує високі результати з урожайності. І річ не лише в сумлінному підході до роботи і відповідальних працівниках, а й у передових підходах до роботи. Секрет у тому, що аграрії не просто запозичують європейський досвід, а й адаптують його до своїх умов і розвивають.
– Я працюю на підприємстві вже 4 роки, зазначає Микола Петрович. – Цього часу було цілком достатньо, щоб зрозуміти одну з основних тенденцій. У нас передові підходи до роботи, нова техніка, новітні добрива, пестициди, способи обробітку землі й догляду за рослинами. Використовуємо найновіші досягнення. Навіть європейці орієнтуються на наш досвід. Звичайно, щось виходить, щось ні. Вивчаємо помилки, застосовуємо вже свій досвід, тож і маємо результати.
Важливість використання новітньої техніки в першу чергу відчувають на собі ті, хто на ній працює.
– Я вже четвертий сезон відпрацював на комбайні «John Deere», це досить складна, але водночас надзвичайно ефективна машина, – розповідає комбайнер Руслан Дем’яненко. – Вона забезпечена всім необхідним для якісного обробітку кукурудзи, над якою ми зараз працюємо. До того ж, тут і працювати досить комфортно та зручно. Звісно, певний час довелося витратити, щоб навчитися керувати таким комбайном, але зрештою все вдалося. І це добре, адже тією технікою, яка працювала раніше, на нинішніх полях просто нічого робити.
До слів комбайнера приєднується і тракторист, який саме підігнав свою техніку, щоб розвантажити бункер.
– Я вивожу зерно з поля і перевантажую на машини. Хоча зараз і досить сухенько, але на грунті «DAFам» і «КамАЗам» робити нічого, – каже тракторист Володимир Музика. – Нині перевожу кукурудзу, весною і літом беру участь у посівних роботах, перевожу міндобрива. Словом, робота завжди є, і це добре, адже нині в селі з цим непросто. А в нас завдяки тому, що підприємство працює, люди мають можливість заробляти.