Суворі дні у лиcтопаді

А пані Осінь – така непередбачувана дама… То вона, вибачайте, надзвичайно тепла, як ніколи. То раптом у листопаді – сніг… Бува, у грудні і у січні снігу не дочекаєшся, а тут, бач, сніг у листопаді… І коли – у пору таку, коли осінь стала по-справжньому золотою!
Та і з транспортом проблеми. Можна сказати, що у багатьох черкащан виникло спрагле бажання проїхатися на тролейбусі своїм рідним містом. Помилуватися ним… ну, певна річ з вікна троллейбуса… бо з тролейбуса, звичайно ж, видніше. І при цьому своїми ще не дуже тренованими ребрами відчути гостроту ліктів інших жителів міста. Яким, як і вам, пощастило втрапити до омріяного тролейбуса. Бо тролейбус – це вам, шановні… не «Мерседес»! У тролейбус багато народу не влізе…

Транспортна індустрія маршруток (у нашому привабливому і мальовничому місті…) страйкує, отож і тролейбус, ніби талановитий артист з досвідом, упевнено виконує… роль нашого спільного рятівника.

Ось бачите – ще і до зими справа не дійшла, а життя уже стало – набагато цікавішим! Дивишся і захоплюєшся – скільки ж у нас завзятих і підприємливих мисливців! За чим саме?! За вмістом наших гаманців…

Один з моїх знайомих так і сказав у розмові:
– Та ці транспортники… просто зажерлися!
Приєднуватися до цієї думки я відразу не поспішав би. Бо хочеш з’ясувати суть обставин, то послухай обидві сторони. І вже тоді роби висновок. А з іншого боку – хто у нас не зажерся?! На цю роль більш, ніж достатньо, талановитих артистів. У значної частини населення доходи не зростають і навіть навпаки. А ціни зупинятися – і не збираються!
Отож проблеми у суспільстві є… І їх потрібно якось вирішувати. Скажімо, колись, у тоталітарному суспільстві можна було б поступити дуже просто. Розстріляти десяток діячів, причетних… чи не причетних… до наявних проблем. Мовляв, кляті вороги народу… Це вони у всьому винні… І тоді багато хто замислився б – а чи не призначать і мене на подібну роль. І не в тому річ – можеш справитися з нею чи ні. Просто призначать і все. І гострота проблем стала б можливо і меншою.

Згадується момент, як у часи так званої перебудови довелося читати популярний роман про сталінські часи. І був у романі епізод, який і вразив, і запам’ятався. Герой роману розмовляє у (спільній для них…) камері з колишнім працівником НКВС, який активно займався «посадкою» співгромадян у ті часи, а потім… ну, треба ж… черга дійшла і до нього.

Працівник НКВС і висловлює героєві роману думку, яку чути загалом і не доводилося. Думку про те, що – терор… вороги народу… – це і спосіб закручування гайок, спосіб вирішення болючих проблем. Ось наприклад – тракторист… Трактор свій ремонтувати не дуже вміє… та і запасних частин у нього нема… І що робити?! А дуже просто – натякни йому… справи не покращаться, то можеш стати і ворогом народу… І бідолашний тракторист (та і не тільки він!) відразу ж закрутиться, заворушиться. І це можливо і дасть якийсь результат.
Нині подібні методи неприйнятні, бо інші часи. Та і криваві сталінські підходи змогли продемонструвати свою економічну та і життєву неспроможність.

Але життя – це до певної міри… гра. Отож і проведемо певну паралель з шахами. Два суперники – один грає білими фігурами, другий чорними. Нібито сили рівні… І все ж… Довелося чути і про таке. Гросмейстер, граючи з недосвідченим гравцем, знімає з дошки ферзя. Саме так – ферзя! І каже – хай буде у вас перевага. І все ж, незважаючи на це, саме гросмейстер досягає перемоги.

Українське суспільство можна порівняти з вищезгаданим недосвідченим шахістом. Але українське суспільство постійно і наполегливо вчиться.
Отож транспортний урок, одержаний черкащанами, мабуть таки чомусь зуміє їх і навчити.
А завершити хотів би сонетом. Написаним, так би мовити, іронічним пером. Про осінь і проблеми, які нас «порадували» восени.

Осінні проблеми (Іронічний сонет)

Проблеми – невгамовним шквалом!
І це, шановні, вам не сміх.
Маршрутки, бач, забуксували…
Тролейбуси рятують всіх.

П’янка краса рідного міста –
Ну, це хіба ж не дивина?!
А у тролейбус важко влізти –
Бо і бажаючих сповна!

Вдалося… і думок суцвіття –
Ну, хоч шампанське… у кришталь!
Тролейбуси, ущент забиті,
Линуть… гай-гай… у синю даль!

Стрімкі тролейбусні маршрути…
О, їх довіку не забути!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x