Як часто доводилося вам, шановні читачі, протягом дня зустрічати в людних місцях людей на візках? Вкрай рідко. Чи ризикне нині візочник без нагальної потреби рипнутися надвір? Відповідь прихована в нашому з вами ставленні до цієї категорії співгромадян і небайдужості (чи байдужості) тих, хто мав би перейматися їхніми потребами. Люди з інвалідністю стають заручниками власних помешкань. Для таких людей вулиця перетворилася чи не на поле бою з тими проблемами, що їх оточують повсякчас. Яким є їхнє життя, які щоденні проблеми турбують цих людей?
У Черкасах є будинок, в якому проживають понад 70 сімей з дітьми-візочниками, цей будинок спеціально обладнали і створили необхідні умови для тих, хто пересувається за допомогою візка. Опинившись в одному будинку, сім’ї об’єднали свої зусилля і створили громадянське об’єднання.
– Батьки цих дітей об’днали свої зусилля і створили Черкаську міську громадську організацію «Спілка батьків молоді з інвалідністю «Перспектива”», – розповідає керівник Міжнародного благодійного фонду «Небайдужі»
Маїна Кулик. – Вони спільними зусиллями подбали про можливість реабілітації – масажі, ЛФК, не оминули увагою і розвиток своїх дітей – навчання, різноманітні гуртки, хенд-мейд-терапія, цікаве дозвілля – усе це стало можливе. Також у партнерстві з ГО «Перспектива» ми написали проект із метою отримання спеціального реабілітаційного обладнання для цієї категорії діток. Програма допомоги «КУСАНОНЕ» надає можливість отримати необхідне обладнання. Наш проект сподобався Посольству Японії, тому японці обіцяють надати кошти на спеціальну бігову доріжку та реабілітаційний масажний стіл вже у кінці цього року. Загальна вартість обладнання понад 600 тисяч гривень», – пояснює пані Маїна.
Театральне мистецтво – не лише спосіб реабілітації
Театр-студія особливих акторів «Рампа», що діє вже протягом семи років, допомагає розкриватися, реалізовуватися 15 молодим людям із інвалідністю.
Акторська майстерність для них – не лише реабілітація, це можливість самовираження, це мистецтво. Нині театр відомий вже і за межами Черкащини. Історія театру-студії розпочалася сім років тому в квартирі Ірини Таранової – там відбувалися перші репетиції.
Перший виступ театральної студії, яка налічувала чотири особи, відбувся 3 грудня 2011 року. Тоді, у Міжнародний день людей із інвалідністю, особливі актори зіграли у звичайній черкаській загальноосвітній школі №26.
Віднедавна у Центрі діють ще і кулінарні курси. Суть проекту полягає в тому, що молодь з інвалідністю готує смачні страви, що самостійно вигадує, а потім це все із задоволенням з’їдають. Але якщо заглянути в середину, ви побачите набагато більше – хлопці та дівчатка з паралізованими руками вчаться тримати ніж, користуватися побутовою технікою, кухонним приладдям, а в кого поки що не виходить, той робить все прямо руками. Це не лише можливість навчитися самому себе обслуговувати чи допомогти батькам, це трудова терапія, можливість працевлаштуватися. Так один проект надихнув на створення наступного: у планах створити кафе, у якому в майбутньому працюватимуть вихованці Центру.
«Кулінарний час» – проект мрії
Проект, про який вже давно мріяли – «Кулінарний час» – не стали відкладати, бо молоді вже нестерпно було чекати. Позносили хто що міг і стартонули. Що це дає? За словами організаторів, це не лише дозволяє навчитися готувати, а й вирішує проблему з харчуванням, принаймні частково, тому що хлопці та дівчата в Центрі «Перспектива» знаходяться майже цілий день. Але є і потреби в учасників кулінарного гуртка – потрібні і продукти, і посуд, і форма для хлопців та дівчат, також не відмовляться гуртківці і від побутової техніки, тож якщо хтось хоче стати наступним чарівником – запрошуємо.
У процесі підготовки матеріалу колективу редакції «Нова Доба» стало відомо, що вихованці реабілітаційного центру шукають костюми Діда Мороза і Снігуроньки. Тож просимо небайдужих допомогти. Звертайтеся у редакцію з пропозиціями.
