Дивовижні питання (нотатки телефоністки)

Оксана Юхно, RSS,
Дата: 3-12-2018, 17:25

27 листопада 2018 року

За вікном все вкрито очікуваним снігом. Не 30 і навіть не 15 см. Мабуть, метеопрогнози пишуть чоловіки. Сантиметрів 3-5 випало, а крику було по всьому інтернету!
Передбачливий знайомий вже тиждень лопату для снігу у автівці возить. Поки що для краси. Так і каже: «По-перше, це красиво!» Каже, шо самураї теж меча все життя носять, а в нагоді стати він може тільки один раз.
Сьогодні всі як показилися з тими ТЕЦ, Черкасигазом. Хтось показники сподівається телефоном передати. А комусь тільки начальника! Буде, мабуть, жалітися на долю свою, не зігріту крижаними батареями. Як я його розумію, - тільки днями самій тепло в дім дали.
А от з цими показниками дива. І в квитанціях телефони вказані для передачі даних, і на сайтах. З інтернетом пенсіонери не дружать, це зрозуміло. А от додзвонитися не можуть всі. Кажуть, шо слухавку там не беруть. Таке саме і з відділом субсидій 54-22-01 і із залізничним вокзалом 63-87-87. Інколи і поліклініки гальмують. Але з останнім часом менше. А от субсидії і вокзал – то одвічна пісня.
А от і результат. Чоловік зателефонував і дуже наполегливо цікавився, як потрапити на автобуса Черкаси-Варшава. Дістало його щось, мабуть. А може в нього там бізнес? Авто у нього там сучасне, звісно ж, на єврономерах. Будиночок із басейном. І стабільна перспектива економічного зросту. Тому він там і податки платить, мабуть. І жінка в нього вже є. Мабуть. Та ні, точно є. Щоб у такого чоловіка та жінки й не було?
І пройшов непомітно день робочий у телефонних дзвінках, мріях дівочих та роботі підприємницькій. День, як день. Тільки трошечки очі від комп’ютера сверблять. До завтра заспокояться.
А вухам хоч би що. Вже звикли до ваших дивовижних запитань. Дев’ятий рік працюємо.

28 листопада 2018 року

І вам доброго дня.
Сьогодні знов за рибу гроші.
Дзинь-дзинь.
- А у вас про наявність ліків можна інформацію отримати?
- Ні, ми не Довідкова аптек.
- То дайте Довідкову аптек!
- Вибачте, але у нашому місті відсутня довідкова служба всіх аптек.
- Так була ж…
Та багато чого було, думаю. А вголос кажу:
- У Черкасах працюють декілька мереж аптек. Всього аптек напевно більше 100. І тільки одна з мереж, а саме «Фармація», має короткого номера 15-67.
- А як з мобільного на цей номер телефонувати?
- Ніяк. Можу надати телефон якоїсь конкретної аптеки.
- Та нє… Дякую…
Пі-пі-пі…
Чого телефонував?
От хтось грошей заробить, якщо створить по місту таку службу. Великого розуму людина повинна бути. Ну, і з грошима, звісно. А потім він їх швиденько назад поверне, якщо все правильно зробить. Люди хворіють завжди. І без ліків тут, на жаль, аж ніяк.
І кажуть всі, що наш номер 54-54-54 у інеті знайшли. Це, звісно ж, приємно. Але перевіряю. Відкриваю гугл, пишу «справочная аптек Черкассы». Де? Де, я вас питаю? Куди ви дивитесь, люди? Повилазило?
Накапаю собі валеріани у чай. Може, попустить. Тю на вас. Довідкове аптек. І собі накапайте.
Все від нервів, кажуть.
Бережіть себе, люди, не хворійте.
І мене бережіть.
Я у вас одна така. Безкоштовна.
Безкоштовна телефонно-довідкова служба.

29 листопада 2018 року

Четвер – рибний день. В моєму розумінні – день відносної телефонної тиші. Всі потенційні абоненти мовчать, як риби. Не так, щоб цілковита тиша, але й не відривають від основної роботи із сайтом та клієнтами. Там огого скільки роботи! Вас у мене багацько буде.
А от у понеділок завжди дурдом. Телефон розривається, наче скучили за моїм ніжним тенором. От як понеділок настане, то я вам детальніше про нерви і витримку розкажу. А четвер – то таке. Тю, а не робота.
Листопад видався важкуватим для черкаського бізнесу. І законів страшних ніхто не приймав, а щось не так пішло у підприємців. Втомилися за рік, мабуть. Ніхто і не думав, що гроші легко заробляти. Та ще наприкінці листопада отой воєнний стан… Вже один сказав – ви що не бачите, що в країні робиться? Яке довідкове бюро? Яка реклама? Треба економити!
Він, мабуть, на всі гроші вже солі накупив та сірників.
Я йому кажу – а ви припиняєте бізнес? Чи емігруєте з країни? Ні, каже. То як про вас люди дізнаватися будуть надалі? Ощадливий ти мій.
Щось бекнув та й слухавку кинув.
Люди не розуміють, що гроші треба заробляти таким чином, щоб дати заробити їх іншим. Із радістю! Так вже влаштований світ грошей. І буде всім щастя. І не було б отого воєнного стану. Ну, то не мені вирішувати. На жаль.
А сьогодні знову той чоловік із кросвордом телефонував. Запитав про «совокупность религиозных обрядов».
- Це ж не «томос»? – питає, - тут п’ять літер…
- А ви, мабуть, атеїст, - кажу так обережно.
- Та є трошки, - відповідає.
- Спеціально для атеїстів, - кажу, - пишіть «культ».

І потім він мені хвилин п’ять про Сталіна розповідав. Ледве розпрощалися. Навіщо я йому то слово сказала?
Так день і пройшов. Банальна рутина. Знову очі трошки болять надвечір. І ще спина. Але ж у мене є вечірня йога. Дякую тобі, о великий Патанджалі! За йогу і за рибний день четвер.

30 листопада 2018 року

Знову синоптики лякають. На завтра великий сніг навангували. Добре, що завтра у мене вихідний. Завтра, відчуваю, дороги радуватимуть усіх. І пішоходів, і водіїв.
Якось в тому році зранку після снігопаду їхала автобусом тихеньким паром на роботу. Їхав, звісно ж, автобус, а я стояла біля заднього вікна і бачила іномарку, що за нами слідом дряпалася у снігу. По губах водія всій задній площадці було зрозуміло, як він любить таку погоду, як він захоплений видовищним снігопадом, як глибоко поважає міських комунальників та поіменно весь депутатський корпус на чолі із мером.
То може чомусь навчились за черговий рік комунальники? В школі ж усіх навчають, що взимку випадає сніг. Взимку – це не зненацька! От завтра знову і побачимо – хто і як у нашій міській владі у школі навчався.
Люблю п’ятницю. По-перше, тому що п’ятниця. По друге, завтра субота. По-третє, весь бізнес якось підтягується перед вихідними. Хтось обіцяні гроші платить, хтось надсилає обіцяну інформацію. Не хочуть порядні люди йти у вихідні із боргами. Вони кожної п’ятниці підводять риску – зроблено. Тому і порядні. Заради таких і працювати приємно. І сама на них рівняєшся.
І хочеться бути, як вони: такою ж розумною, дотепливою, кмітливою. Ну, і звісно ж, ще красивішою. П’ятниця ж!
Хіппі казали, що це день квітів. Вони щось знали. Тільки їм не телефонували розумні жіночки із однаковими питаннями про те, що «неможливо додзвонитися у міський РЕМ…там система впала… щоробити…все пропало…неможетакогобути…дайтедругийтелефон…тамніхтонебере…»
Оце був ранок! Електричний, я б сказала. Потім якось воно у них налагодилося, і хвиля відкотилася.
Тільки сказала собі «фух», аж пішла друга хвиля бажаючих знайти якісь дивні ліки. Про довідкове аптек я вже вам разказувала. Емоції вже притупилися. Відповідаю ввічливо і терпляче. Поки впоралась із хворими, настав час обіду.
Обід – це такий ритуал у офісі, коли перед очима монітор, однією рукою тримаєш виделку, а у другій руці слухавка. Іноді приходься і з повним ротом відповідати. Ви вже вибачте, будь ласка. Але відповідь треба ж людині надати. Ми для всіх без обіду працюємо. Микрохвильовка та електрочайник виручають пересічного підприємця. По кафе та ресторанах не наїсися. На проїзд тоді не вистачить)
Друга половина п’ятниці проходить у підготовці моїх «загарбницьких» планів на грудень. Хто не планує, той мертвий. Життя таке. Виживає у бізнесі не найсильніший, не найрозумніший. А той, хто планує. Планує, як пристосуватися до ситуації. А грудень обіцяє бути дуже цікавим на ситуації. І для мене, і для бізнеса.
Почуємось у грудні. Ви телефонуйте, не соромтесь. Ваші питання мій адреналін піднімають. А він не завадить у грудневі морози.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода