Дивовижні питання (нотатки телефоністки)

Оксана Юхно, RSS,
Дата: 9-12-2018, 19:01

3 грудня 2018 року

Та чую, що скучили! Ще де офісу не дійшла, а телефони вже розриваються, як скажені.
А на автовідповідачі нашому спеціально для таких наполегливих записано, що працюємо ми по буднях з 9-ї ранку і до 5-ї вечора. Зараз, мої кохані абонентики, на всі ваші питання відповіді надам. Потерпіть ще трошки. Ну гаразд , комп’ютера включила, програму запустила, відповідаю.
- Довідкове бюро, добрий день….
І, як казав поет, «такая дребедень каждый день». Але ж понеділки найнесамовитіші!
Люди за вихідні марять якимись дивними питаннями та пропозиціями, а потім приносять їх із собою у важкий понеділок, щоб перевірити мою витримку.
Чолов’яга один довго сьогодні випитував телефони фірм та умільців з ремонту швейних машин, а потім і каже:
- А пришліть всі оці номери на мого вайбера!
- А ви ще пам’ятаєте, що телефонуєте на міський номер?
- Ой, вибачте, не подумав.
Не подумав він. Чоловікам можна пробачити. У них страх понеділка генами передається. І отой свій одвічний переляк вони проектують на все, що їх оточує. На весь світ. А від п’ятниці просто шаленіють. Навіть від самого передчуття п’ятниці. Десь ближче до середи тільки приходять до тями. То хай вже з недільного вечора починають свої щотижневі мутації – скоріше до тями прийдуть.
Все на жінках насправді тримається. Весь світ. Без нас, жінок, у чоловіків був би хронічний понеділок.
А день пройшов не марно. Все встигла. Навіть разів із десять пояснила людям, що ми не надаємо номери приватних телефонів. Завтра про це детальніше розповім, а то виявляється, що це проблема із довгим корінням.
Приємного вам усім вечора, мої потенційні абонентики.



4 грудня 2018 року


Агов, люди! Тільки дійшло до мене, що це ж зима прийшла. Із психоделічними хуртовинами, лапатим снігом і шоколадками від усіх грудневих клієнтів, що завітають до мого офісу. Всі почули? Із шоколадками! Вівторки, до речі, – не виняток. Кажете, шо мряка, за вікном? Та буде вам і сніг, і збільшення обсягу продажів, і прибуток у бізнесі, і ялинка біля драмтеатру, і сесія міськради! Ви шоколадки несіть. Все буде гаразд!
Сьогодні поміж іншими справами відповіла на безліч питань про телефони пенсійного фонду, про Черкасигаз і про відділ субсидій. Даю людям 54-22-01, а вони лаються. Кажуть, що не відповідає ніхто. Перевірила сама. Точно. Люди правду кажуть. Декілька разів набирала номер та слухавку довго тримала. Піііі-піііі-піііі…. Навіщо тоді нам було давати того номера? Людині просто питання задати треба… не їхати ж через усе місто? А винно буде Довідкове бюро. Не такий номер надали, люди скажуть. Хіба не можна вже налагодити якусь реально працюючу універсальну гарячу лінію у місті. Носилися один час із тим 1505. І шо? Ніхто іх повноважень не знає, і ніякої реклами того телефону у місті нема.
Всі нам телефонують. Ми для черкащан якась довідкова панацея. Та що там черкащани? Бували дзвінки із самої Москви. Хтось когось шукає. Подружку дитинства, наприклад. Не наша, на жаль, парафія. А сьогодні чоловік із іншого регіону телефонував, завод якийсь шукав. Даю номери телефонів, а він так розгублено і питає:
- А який код треба набирати?
- А нам ви як додзвонилися?
Це, мабуть, у нього відлуння понеділка. Або він «натуральный блондин».
Чоловіки мене зрозуміли.
Засиділась я тут з вами. Додому пора. Там така книга на мене чекає! Вже половину прочитала, сьогодні буде їй фініта. Читали? Ліз Туччилло. «Легко ли быть одной?» Ну, то таке. Особисте.
До завтра, мої дорогеньки. Середа на носі – ворота у кінець тижня.
А одна шоколадка таки сьогодні приходила!

5 грудня 2018 року

Зранку всі наче подуріли. Я про отих євробляхерів. Ми по центральній вулиці їдемо здоровим автобусом. Фари у нас світяться. А воно десь із підворіття у ранковому тумані крадеться. Куди ж ти лізеш? Фари виключені в нього зовсім, і воно нишком поперед нас виїжджає з якогось провулку. Я аж зойкнула з переляку. Водії, бережіть себе, будь ласка! Все таке дороге зараз: ы запчастини, і ліки, і похорон… Тьфу-тьфу-тьфу!
Аж поки до офісу дійшла - все про того дурня у автівці думала. Мабуть, сьогодні буде День Бляхаря, бо ожеледиця всіх рівняє – і Лєксус, і Таврію.
Аж поки кави не сьорбнула, не заспокоїлась. А тут мої любчики-голубчики вже скучили за мною. Ну, давайте!
Дзинь-дзинь!
- Довідкове бюро. Доброго дня.
- Скажите, девушка, а по улице и дому дадите номер телефона?
По-перше, вбила б вже за одно «девушка». А по-друге, кажу йому:
- Ми не надаємо такої послуги. Телефонуйте, будь ласка, 109.
- Тю, а шо вы тогда даете?
- Ми надаємо інформацію про фірми, підприємців та підприємства, що реально працюють у Черкаському регіоні.
- …так у 109 платная же справка… - не вгамовується людина.
- Так, у них довідка платна.
- Тю, а вы шо, посмотреть не можете нигде?
Зараз я тобі все розкажу, всю правду!
- У 2010-му році Верховна Рада прийняла закон про захист персональних даних. Чули про такий?
- …та задолбали они своими законами…
- Дуже гарно, що чули. Так от у нашої організації відсутні договори із жителями міста про надання їх особистих телефонних номерів третій особі. І, по-третє, у нас навіть відсутня база таких телефонних номерів.
- Тю, то так бы сразу и сказали…
…пі-пі-пі…
Щоб ти був здоровий та розумний, чоловіче!!!
Та й не тільки він, а й ще із десяток таких саме допитливих. Щодня.
Оце ж обіцяла вам про 109 розповісти, то розповіла. До речі, як з мобільного на 109 телефонувати знаєте? Пишіть: 0479910911. І не дякуйте. Просто не телефонуйте мені з такими питаннями.





6 грудня 2018 року


Чули таке слово – пенсія? Я не про гроші, я про слово. Хіба то можна грошима називати? Нє, ну може в когось і гроші…
А я сьогодні це слово безліч разів наслухалась. Люди телефонують із самого ранку та питають номери телефонів своїх поштових відділень. При чому тут пенсія – спитаєте? От тому і запитують, що не прийшло до них оте слово.
Та ще й так агресивно пенсіонери розмовляють! Наче це я їм пенсію не принесла. І сиджу отут у позолоченому офісі та їхні банкноти з місця на місце перекладаю. Ой, одна на підлогу впала! Трохи не розбилася. Встигла спіймати за міліметр до катастрофи. Як ото Том Круз у шпигунському кіно. Так, Ксюшо, зупинись. Щось у тебе уява розгулялася.
Так от, деякі настирливі громадяни після отримання бажаного номера телефону негайно намагаються за тим телефоном відповідь отримати. А знаєте, як воно у нас у країні буває? Людина вийшла із кабінету, у людини важливіші справи є, людина обідає, людина втомилася, людина не хоче брати слухавку, людині байдуже, що їй телефонують. Варіантів безліч. Це ж у нас в країні! Не десь у Європі! Це ж не від президента, а від конкретної людини у багатьох випадках залежить, від особистого ставлення до виконання своїх обов’язків.
А невтішні абоненти знов мені телефонують і просять дати якийсь інший телефон. Вони думають, що на іншому телефоні інша людина знаходиться, яка всі їхні негаразди вирішить одним помахом мізинця. На жаль, в організаціях нам зазвичай дають тільки один контактний номер.
Один мовчазний номер телефону.
І мені чомусь так соромно за таке ставлення до людей!

Коли вже ця Європа в головах у них настане?
Ви мені телефонуйте, як щось треба.



7 грудня 2018 року

Ви теж це відчули? Нема мандаринового запаху в повітрі. Пятниця, звісно, завжди радує тим, що підкреслює всі минулі за тиждень приємності та викреслює негаразди, а от повітря навколо без мандаринок. Якось сумно на серці. Де той сніг обіцяний, де морозець градусів зо 3-5? Метеорологи, скажіть щось приємне! Можете навіть трошки збрехати. Може хоч ваша синоптична побрехенька відфрагментує рецептори в моєму носі? А від носа до душі один подих.
Але ж по телефону запахи ще не навчились передавати. Бо сьогодні якась бабуся таким скрипучим голосом питання ставила, шо відчувся мені нафталін у повітрі. Голос, як у фільмі жахів. Скрипучий шепіт. Аж холодок по спині пройшов. Може то якась зла чаклунка із зловісного замку телефонувала? Про пенсійний фонд запитувала. Хай їх всіх зачарує, щоб пенсії мішками людям ельфи приносили вчасно. Бо Укрпошта та святий Миколай щось не справляються.
Дзинь-дзинь!
- Довідкове бюро, доброго дня.
- …ой, а дайте мне телефон дежурного по горисполкому! – жіночка якась репетує, аж голос тремтить. І я відчуваю, що не того вона шукає. Перепитую у неї:
- У вас щось сталося? Чим вам черговий по міськвиконкому допоможе?
- … я вызывала аварийную газа, а они не едут…

- Телефонуйте 104.
- …я туда уже звонила, а они не едут!!!
Може ще не доїхали, думаю. А їй кажу:
- Давайте дам вам телефон диспетчера або приймальні Черкасигазу?
- Да, да! Давайте!
Більше не телефонувала. Мабуть, таки приїхали. Чим би їй отой черговий по міськраді допоміг?
І так хвилина за хвилиною, дзвінок за дзвінком минає робочий день.
О, святі синоптики! Приємна новина! Сніг! На весь наступний тиждень. У цієї новини і друга сторона є. Наші черкаські дороги і тротуари. Як дороги ще інколи шкребуть та посипають, то з тротуарами повний капець. 100 метрів до магазину пройти – подвиг. Місиш ото під ногами та й дивишся, щоб не впасти, не посковзнутися. А побачите, як вони будуть рапортувати, що все почищено, і які вони молодці! Ще й фоткаться будуть із лопатами та із тракторцями на задньому плані. А місити ми будемо будь як. Ще й травматологам роботи добавиться.
Ну, не буду вам Армагеддона вангувати. Може все і гаразд буде!
Приємних вам вихідних, черкащани!
Хто забув, то я не працюю. Не телефонуйте на вихідні.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода