У всьому світі цього дня люди один одному дарують подарунки, а в торговельних центрах влаштовують зимові мегарозпродажі. Адже зовсім скоро Новий Рік. Напередодні свята кореспонденти «Нової Доби» запитали у черкащан, який найоригінальніший, а також найбезглуздіший подарунок у своєму житті вони отримували.

Наталія Лапіна, 65 років, письменниця:
– Чого мені тільки не дарували. Здебільшого – це невигадливі речі, наприклад, мобільний телефон, одяг, парфуми, цукерки… Дуже часто дарували сувеніри, які потім не знаєш, куди подіти. Наприклад, інсталяція із шишечками, покритими сріблом і золотом. У мене повна шафа усіляких фігурок і вазочок, яким місця немає. Вважаю, що найкращий подарунок – книга. Колись мої рідні подарували мені величезний фоліант – «Картинні галереї Ватикану». Він завбільшки метр, я ледь довезла його додому. Тепер це одна з прикрас моєї оселі. Я сама люблю дарувати оригінальні подарунки. Проте, зазвичай намагаюся дізнатися, що саме потрібно людині, чого вона прагне, чим цікавиться. На жаль, зараз у нас вироджується уміння робити подарунки, їх заміняє «конвертик» та сертифікат з магазину.

Валерій Бородін, 64 роки, пенсіонер:
– Найкращий подарунок – життя. Найоригінальніший і найцінніший із усіх, що я отримував! У дитинстві я не мріяв про якісь конкретні речі в подарунок, та й у старшому віці також. Я зазвичай самостійно заробляю гроші на свої потреби. А ось сам я люблю робити подарунки. Найдорожчий подарунок, який я робив, – сережки з діамантами. Зазвичай, я продумую заздалегідь, що подарувати. Адже ця річ має приносити задоволення, і не обов’язково бути дороговартісною. Важливо, щоб людина потім взяла цю річ в руки і згадала про мене з посмішкою.

Наталя Кузнєцова, 19 років, студентка:
– У нас з друзями є домовленість дарувати на Новий рік щось символічне. Зазвичай, якась незначна річ, яка нагадує нам одне про одного. У мене вже є колекція сувенірів, правда не знаю, що з ними робити. Мені більше подобається дарувати самій щось, ніж отримувати. Люблю влаштовувати сюрпризи. Стараюся обирати гарний подарунок, щоб він сподобався. Потім дивлюся на реакцію. Раніше я писала вірші й дарувала, або робила щось власноруч: паперові листівки, іграшки. Коли дорослішаєш, то починаєш слухати про потреби друзів, близьких, запам’ятовувати і дарувати те, що справді необхідно. Думаю, найкращий подарунок у моєму житті був від бабусі. Вона придбала телефон, на який витратила чимало грошей. Але найважливіше, вона це зробила, бо любить мене.

Дмитро Коренда, 36 років, машиніст турбіни:
– Мені ніколи не дарували щось незвичне. Проте й рідко дарують непотрібні подарунки, які я не знав, куди подіти. Зазвичай дарують щось практичне або гроші. І мені подобається таке. Найбезглуздіший подарунок, який я отримав, – електричний чайник. У мене їх вже три! Я їх передаровую друзям. Сам зазвичай запитую у людині, що їй подарувати. Сюрпризи не дуже люблю. Подарунки люблю дарувати, особливо, коли маю можливість.

Жанна Калініченко, 47 років, технічна працівниця:
– Всі подарунки, які мені дарували, були «з глуздом». Часто отримувала саме те, чого й очікувала. Непотріб не дарували. Ми плануємо зазвичай подарунки, щоб потім не передаровувати. Вважаю, краще запитати у людини, чого вона бажає, ніж подарувати «фінтіфлюшку». І потім в результаті отримати цю річ назад, коли її передарують декілька разів. Якщо людина не знає, що вона хоче, краще все ж подарувати сертифікат на покупку в магазині чи просто гроші. Хоча я й дарувала те, що робила власноруч – в’язані речі, печиво, торт тощо. Найкращий подарунок мого життя – діти.

Володимир Вовк, 19 років, студент:
– Напевно, більшість отримувала якісь цікаві та особливі, по-своєму, подарунки. Колись мені подруга дарувала смачний чай, бо знала, що я це люблю. Подобається приймати презенти, але й самому робити комусь сюрпризи також. Приємно бачити, що в близьких для мене людей ці старання викликають посмішку та радість. Якщо чесно, мені важко обирати подарунок, бо хочеться знайти щось особливе. Взагалі, усе залежить від людини та взаємин між вами. Іноді достатньо провести час разом, нічого не купляти, бо від вас очікують більше правильних вчинків та слів, ніж чогось матеріального.