Свято Миколая: звичаї і традиції з різних куточків світу

Свято Миколая: звичаї і традиції з різних куточків світу

Вважають, що перші згадки про Миколая, як і традиції святкування, розповсюдились по світу завдяки німцям. Візантійська принцеса Феофано, дружина германського князя Оттона ІІ, розповіла місцевим жителям про святого і вже в 11 столітті вся Європа знала про його добрі справи і ще добріше серце.

Німці напередодні Дня вшанування святого Миколая зазвичай дарували дітям теплий одяг (зима, все ж таки). Згодом, аби малята вірили в чудеса, батьки почали робити це таємно. Далі подарунки урізноманітнили ласощами, шкільним приладдям, іграшками. І так це свято дійшло й до наших часів.
Імовірно, саме з німецьких земель свято Миколая дійшло й до нас. Кажуть, що українці почали відзначати його у 1088–1089 роках завдяки князю Всеволоду Ярославовичу. А на думку українського історика Михайла Брайчевського, князь Аскольд отримав при хрещенні саме ім’я Микола. Над його могилою княгиня Ольга збудувала храм святого Миколая.
Цікаво, що, хоч Миколай і був греком, його вшановують і православні, і католики, і навіть мусульмани та язичники. А дехто порівнює християнського святого з грецьким Посейдоном чи римським Нептуном.
В Україні день Миколая став виключно дитячим святом в 19 столітті, коли в Галичині почало діяти шкільництво. І все зводилось не лише до подарунків: діти старанно готувались, вчили пісеньки та віршики, проводили конкурси та змагання. В ті часи український Миколай мав золоті сани з білими кіньми, до будинку заходив через двері, а подарунки ховав під подушку. Традиції майже не змінились і до сьогодні.

Санта Клаус, Дід Мороз і святий Миколай
Чи питали ви себе коли-небудь, звідки взагалі взявся той самий Дід Мороз чи Санта Клаус, і як вони пов’язані зі святим? Все дуже просто, першим був наш Миколайко!
В часи Реформації у Європі засуджували вшановування святих, особливо у протестантських країнах. Там його замінили Ісусом, від якого діти й отримували подаруночки. А отже і час святкування змістився до Різдва. Згодом традицію відновили, і дітлахи отримали аж 2 веселих свята, а Миколай поступово обернувся на червонощокого бороданя Санту, а точніше в Сінтер Клааса – нідерландського Діда Мороза. Разом із голландськими переселенцями він помандрував до США, де згодом став відомим для всіх Санта Клаусом.
Щодо радянського Діда Мороза, то він просто став альтернативою Миколая для дітей. Адже будь-які релігійні святкування були в той час заборонені.

Шкарпетки і черевички
Звідки взялась ця традиція? Чому Миколай у деяких країнах кладе подарунки саме туди?
Одна з легенд говорить, що колись святий вирішив допомогти трьом сестрам, які злидарювали. Напередодні Різдва він кинув їм у димохід три мішечки з монетами. А сестри саме розвісили на каміні випрані панчішки, куди й потрапили подарунки.
За іншою версією, три мішечки з грішми потрапили у старі черевики, що сушились біля печі. Саме тому дітлахи деяких країн сталять перед дверима чи вікном начищений черевичок. Інколи у нього ще кладуть записку про те, що бажають отримати.
Цікаво, що іспанці знаходять подарунки взагалі на балконі, а німці – на підвіконні.

«Злий» Миколай
Виявляється, раніше добродушні «дідусі» та їхні помічники були досить суворими і жорстоко карали дітей за непослух. Наприклад, німецький Миколай ходив разом із помічником Рупрехтом, який у спеціальний журнал записував вчинки дітлахів, а найбільш неслухняних кидав у мішок і забирав до темного лісу. Французький Пер Ноель (Дід Мороз) ходив із суворим Пером Фуеттаром, який шмагав батогом усіх непослухів, як і російський Дід Мороз, до речі. А український Миколай використовував для цього різку.
Та, на щастя, згодом усе змінилось, «дідусі» стали добрішими. Адже, окрім поганих вчинків, дітлахи роблять і багато добра, про що також не можна забувати.

Помічники Миколая
У деяких країнах західної Європи вважають, що зі святим ходить ослик, та не простий (хоч і земний). Він начебто походить з особливого роду, чий пра-пра-пра… прадід привіз Ісуса до Єрусалиму. Саме тому місцеві діти залишають кілька морквин для тваринки, якщо та часом зголодніє.
В Австрії своєрідними «помічниками» Миколая є лихі чортенята Крампуси. Вони ходять вулицями міст, лякають перехожих, створюють безлад та шум, аж поки не прийде святий. Чортенята ходять із Миколаєм також у Словаччині та Хорватії, носячи різки для непослухів. Чехи вірять, що зі святим ходять янголя й чортеня, у кожного з них в руках книга, де записані добрі та злі діла кожної дитини. Декотрі українці також вірять, що помічниками святого є янголята й чортенята, які постійно намагаються вкрасти торбу з подарунками. А нідерландського Миколая, окрім білого коня Амеріго, супроводжує також слуга-мавр Чорний Піт, одягнений як середньовічний паж.

Транспорт
Як ми вже згадували, в Нідерланди й сусідні країни Миколай припливає на кораблі, а далі сідає на ослика чи коня.
На віслюку пересуваються англійський, німецький і ще кілька європейських Миколаїв. Норвежці й досі не можуть дійти згоди: одні кажуть, що святий їздить на козі, інші – що літає на санях, запряжених восьма оленями. Другий варіант також припав до душі американцям. А український Миколай позбувся будь-якого транспорту і тепер просто спускається з неба до кожного маляти.

Традиції в Україні
В Україні теж були (а може десь і досі десь є) свої оригінальні традиції для цього дня. Наприклад, у Харкові колись влаштовували триденні святки, варили кутю та узвар, аби наступного року був хороший урожай. У Києві господарі після служби в церкві брали свячену воду і йшли кропити усе своє майно, просячи Миколая вберегти його від лиха. А на Поділлі першим на подвір’я мав вийти хазяїн, який, годуючи худобу, вітав її зі святом.
На заході України прийнято було випікати особливе печиво – «миколайчики» – і класти його малятам під подушки. Вважали, що Миколай випікає для діток зірочки, які в його мішку стають схожими на нього.
Існували в українців і спеціальні колядки, і змагання музикантів – миколаївські скрипники. Господарі села варили в цей день пшеничне пиво, аби вшанувати святого. Потім влаштовували гостини і їздили на санях довкола села.
Українці в цей день також влаштовували братчини – своєрідний обряд, коли вороги миряться, а всі образи забувають. Цього дня укладали угоди, адже вважали, що в таке важливе свято ніхто не обманюватиме і не шахруватиме.
До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувались перед Різдвом та на святки, дівчата заздалегідь готували одяг, діставали рушники – одним словом, чекали на сватів.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x