На диво спокійно промайнула Вальпургієва ніч і свято Солідарності.

Вже навіть почало здаватися, що всі похмурі прогнози є черговою хвилею нагнітання паніки та вже звичною формою ідіосинкразії окремих індивідів.

Втім, кремлівські сценаристи вирішили не понижувати градус напруги і долучили в перелік зон нестабільності Одесу.

І знову, як в Києві на Грушевського, усе те саме. Міліція, що маркована як антимайданівські активісти, і що так само покриває агресію щодо прихильників єдності України. В Києві люди гинули за свою землю, волю і збереження своєї країни протягом двох місяців.

Одеса пройшла гостру фазу Євромайдану за день. Одеські побратими київського майдану, яких відкрито розстрілювали покидьки з колорадськими стрічками – теж.

І так само горів Будинок профспілок. Одначе цього разу в його стінах загинули вже інші активісти. Люди, що вирішили служити іншій батьківщині – кремлівській. Чисто по-людські їх шкода. Втім, ляльководам, що їх використали, як гарматне м\’ясо, це було аніскільки нецікаво.

Кілька десятків людських життів просто пішли в піч останкінського агітпропу.

І це тільки старт.

Кремль готує своїх сонм своїх нових новоросійських «мучеників» за вєру, царя і атєчєство.

На Черкащині всі апріорі впевнені, що чаша сія їх омине. А дарма.

Варто би звернути увагу, що 7 травня відбудеться матч нашого провінційного гранда – поки ще «Славутича» з грандом донецьким – «Шахтарем».

Чудова нагода для диверсійних груп навідати землю Богдана і Тараса, де стільки заманливих місць для кремлівського вуха – Руська Поляна, Рось і т.п.
А затесатися серед фанатів «Шахтаря» не проблема. Врешті згідно з методи радянського спецназу, яку ще 27 років тому чудово описав Віктор Суворов у своєму «Спецназі». Розкачка ситуації терактами, провокаціями, дискредитація патріотичних політиків і т.д. Враховуючи ажіотаж з квитками захід явно буде масовим. Одне сподівання, що ультрас, як донецькі, так і черкаські, ще раз доведуть свій патріотизм і вміння краще захищати свою країну, ніж МВС та СБУ.

Але в цілому тиждень пройшов для Черкащини на позитиві. Місяць тому бренд «Черкаси» витягнув на поверхню інформаційного моря героїчний тральщик, а два дні тому – чотири тисячі містян, що присідали «Пліч-о-пліч». Відразу кілька ложок дьогтю – як для флешмобу подія вийшла трохи затягнутою і перережисованою. А як для постановочного заходу – занадто неорганізованою. Проте в цілому враження дуже приємне. І участь у присідання особисто голови ОДА позитивно здивувала. Уявити собі Тулуба чи навіть Черевка з Льошенком у такому опусканні до рівня черні не виходить. Вчергове порадував квадрокоптер. Дітей цікавим видовищем, дорослим гарною картинкою згори. Варто також відзначити бойову закалку бабусь одного з центральних будинків. Вони довго не хотіли пускати на дах журналістів, розглядаючи їх, як мало не «зелених чоловічків». З такими пенсіонерами ніякі диверсії не страшні.

Значна ж частина черкащан відверто і традиційно забила на громадську свідомість і спокійно гуляла на природі або навколо своїх городів. Менша ж – продовжувала грати у національну забаву – вибори.

У цьому виборчому сезоні в місцевих виборах позмагаються 13 кандидатів на посаду градоначальника, 21 список партій та майже 400 мажоритарників.

Якщо говорити про майбутнього мера, то нічого принципово нового ми тут не побачимо. Головна інтрига фактично буде розгортатися навколо того, хто отримає друге місце – Бондаренко чи Булатецький. І якщо Радуцький принаймні міг створити серйозні загрози Одаричу, то два головних борця з екс-мером обмежуються бордами та пошуком компромату. Хоча Анатолій Бондаренко відверто здивував своїм наслідуванням кращих тулубівських традицій – роздача хлібів та солодощів, організація футбольних змагань, тотальна бігмордизація по всьому місту.

Виникає настільки вдала аналогія з кампанією Євгена Мироновича Влізла – 2010, що мимоволі думається чи не та сама команда відповідає за креатив. Єдине, що кольорова гамма витримана з залізною бютівською дисципліною.

влізло

Загалом же якщо говорити про «Батьківщину» і її лідерку, то на рівні загальноукраїнському бачимо дивний двобій двох фаворитів. Намагання багатьох експертів поховати Юлію Тимошенко, як політика вже в першому турі насправді виглядають нереалістично. ЮВТ – та людина, яка неодноразово показувала свій талант перемагати у здавалося б безнадійних поєдинках. Незважаючи на величезну купу кадрових і стратегічних промахів, Тимошенко готова на багато що, аби отримати повну владу в Україні. І думається, що вона, на відміну від значної частини політикуму, пам’ятає позицію Леніна в Брест-Литовську і його фразу про крок назад, два вперед. Тимошенко наразі є чужою навіть для умовних своїх – Яценюка і Турчинова. Вона багато в чому лишилася в часовому просторі 2010. Але вона з того розряду політиків, які готові переробити соціум під свій часовий простір і свою парадигму світу. Погано це чи добре покаже час.

Нетипова роль хижака, яку демонструє Петро Порошенко в питанні східних областей не дуже в’яжеться з його потугами стати миротворцем під час Майдану. Ще більше виникає запитань з приводу того, як людина, яку не розглядали як серйозного кандидата ще влітку минулого року, раптово отримує до 38% підтримки виборців згідно ряду соціологічних досліджень. Навіть якщо уявити, що шоколадний король потягнув до себе увесь електорат Кличка та частину Януковича, то все рівно щось не сходиться. Також, занадто вже підозріло виглядає та цілеспрямована кампанія нищення Кремлівською федерацією Порошенка, як бізнесмена протягом 2013 року. Складається враження, що Москва свідомо відпозиціонувала Петра Олексійовича, як головну жертву московсько-українських торгових війн.

Втім, уже в багатьох складається враження, що події на сході і півдні України є елементом спільного сценарію взаємознищення Чужої і Хижака, який розписаний і контрольований кремлівським Мисливцем. І поки внутрішні актори думають, що вони використовують зовнішню загрозу для власної політичної кар’єри, та сама зовнішня загроза поступово і невідворотно, як ракова пухлина пожирає нашу територію.