Дитячий будинок сімейного типу – одна з найкращих форм виховання дітей, які залишилися без батьківської опіки. На відміну від звичайного перебування в притулку чи інтернаті, в таких умовах дітей виховують, немов у справжній сім’ї. Та для багатьох вони і стають справжніми сім’ями. Держава допомагає людям, які, попри всі складнощі нинішнього життя, здійснюють справжній подвиг, виховуючи чужих дітей. Але, на жаль, такої допомоги часто буває недостатньо. У переддень великого християнського свята представники народного депутата Геннадія Бобова відвідали дитячі будинки сімейного типу області, щоб привітати дітей і їхніх батьків із зимовими святами і зробити подарунки.
Родину Нагорняків у Папужинцях Тальнівського району знають усі. Багато років тому сім’я вчителів приїхала у село аж з Одещини й залишилася тут назавжди. Взятися за виховання чужих дітей Ларисі Іванівні та Сергію Порфировичу довелося випадково, але потім життя склалося так, що це стало їхнім основним «видом діяльності». Сьогодні родина виховує 10-ро дітей. Двоє вже вийшли з родини, мають свої сім’ї. Ще троє – власних. Кожне потребує уваги і любові, а ще – постійного догляду й забезпечення. Далеко не все, що потрібно, вдається купити за ті кошти, що є в сімейному бюджеті. На щастя, є небайдужі люди, до яких можна звернутися по допомогу.
– Дітей ми виховуємо в праці. Вони бачать, як ми трудимося зранку й до вечора, долучаються до роботи і самі, – говорить глава сімейства Сергій Порфирович. – Хлопці допомагають по господарству, дівчата наводять лад в оселі. Маємо свій город, тримаємо птицю. Тільки півників цього року купили тисячу штук. Качок 400 голів. Худобу тримаємо. Але не все вдається зробити самотужки. Цього року коли взяли дітей, і виявилося, що їх ніде покласти спати. Розклали їх на диванах, кріслах, але це ж не відпочинок. Тому звернулися з проханням про допомогу до Геннадія Бобова. Тепер маємо якісні двоярусні ліжка для всієї родини зі спеціальними матрацами. Це просто дивовижний подарунок для нас! Таким же чудовим подарунком є і цукерки та книжки, які вже не перший рік привозять на свята дітям представники народного депутата. Ми дуже вдячні за таку турботу про нас.
Своєю історію життя поділилися сестри Валентина Лазоренко та Любов Артеменко, родини яких у переддень Різдва також отримали подарунки від народного депутата. Жінки живуть у Катеринополі на одній вулиці і мають схожі долі, які пов’язані з чужими дітьми, котрі вже давно стали для них рідними.
– Ще в дитинстві ми з сестрою прочитали книжку про жінку з Рівненської області, яка у воєнні роки взяла на виховання близько 60 дітей. Ми перечитували її разів десять. Думаю, саме ця історія й наштовхнула на думку у майбутньому працювати й собі з такими дітьми, – розповідає Валентина Дмитрівна Лазоренко. – Тож, коли вже в дорослому житті сестра вирішила взяти у свою сім’ю дітей і запропонувала зробити таке й мені, я серйозно про це замислилась. Ми поговорили з чоловіком і вирішили, що так тому і бути.
Сьогодні Валентина та Роман Лазоренки виховують десятеро дітей. Четверо вже вийшли з родини і мають власні сім’ї. Любов та Сергій Артеменки виховують 12-ро діток. Обидві родини мають господарство, отримують допомогу від держави, але, на жаль, не можуть повністю забезпечити себе всім, що б хотілося мати. Тому допомога небайдужих людей завжди є доречною і необхідною.
– Ми щиро вдячні Геннадію Борисовичу за підтримку і постійну турботу про нас і наших дітей, – говорить Любов Артеменко. – Дитячий будинок сімейного типу завжди потребує і фінансування, й іншої допомоги, тому такі дії завжди цінні й необхідні. Особливо приємно, що про нас не забувають саме під час свят і дарують саме ті речі, які потрібні. Тут і книги, і настільні ігри, і фрукти, і цукерки. Словом, усе, що може допомогти зробити свято справді веселим та радісним і для діток, і для дорослих.
Представники народного депутата із подарунками завітали й у село Нетеребка, що на Корсунщині. Там живе родина Шепелів. Мама Людмила Михайлівна і тато Сергій Леонідович виховують п’ятьох дітей – наймолодшому сину 12 років, старшому – 18. Найстарший вихованець Дмитро Корнієнко вже залишив сім’ю і створив свою. Проте батьки-вихователі продовжують допомагати йому у вирішенні різних життєвих питань і нині.
– Нашому дитячому будинку сімейного типу у 2018 році виповнилося вже 10 років. Протягом цього часу ми знайшли багато спільних інтересів і захоплень, – розповідає мама-вихователька. – Наприклад, дівчата у нашій сім’ї дуже люблять вишивати. Ми часто беремо участь у різноманітних конкурсах і загалом долучаємося до культурного життя громади. Геннадій Борисович уже більше 8-ми років вітає нас із новорічними святами й радує смачними та корисними подарунками. Приємно відчувати його піклування, а головне – бачити, як спалахують іскорки в дитячих оченятах, коли на порозі знову з’являються довгождані гості з такими бажаними подарунками: книгами, іграми, іграшками, фруктами та солодощами.
За всі ці роки між дітьми склалися теплі, дружні стосунки, адже вони відчували реальну батьківську любов і піклування, у сім’ї весь час панувала довіра, взаємодопомога та повага.
– Я в цій родині вже 10 років. У нас дуже гарні відносини як із братами і сестрами, так і з батьками. З мамою дуже любимо вишивати, а з братами і сестрами любимо танцювати, співати пісень, відвідувати різні гуртки та й просто проводити час у спілкуванні, – каже дочка-вихованка Юлія.
Наприкінці грудня 2018 року до дитячого будинку сімейного типу в село Павлівка Канівського району на виховання до родини Курт передали трьох діток. Тепер у їхній дружній сім’ї десятеро дітей. Представники народного депутата приїхали з подарунками й у Павлівку. Як говорить тато-вихователь Василь Юрійович, із 2011 року подружжя стало прийомною сім’єю для сімох діток.
– Ми з дружиною, Любов’ю Василівною, виховували до 14 років власного сина, а з 2011 року стали прийомною сім’єю ще для чотирьох дітей. Згодом узяли ще трьох. Кожен із наших діток особливий, має своє хобі. Наш середульший син Артем займається боксом, молодшенька Аня любить вирішувати математичні задачі, старшенький Саша вчиться в Корсуні-Шевченківському. Ми намагаємося зробити все для того, щоб діти, яких виховуємо, сповна відчули тепло, любов і затишок і врешті були щасливими в житті, – зауважує тато-вихователь. – Вже багато років Геннадій Борисович приносить у нашу сім’ю частинку Різдва і радує подарунками. Ми разом із дітками бажаємо Вам Божих благословінь у житті й такій великій праці.
У селі Мокра Калигірка, що на Катеринопільщині, привітали із новорічними святами велику родину Куценків. Їхня прийомна сім’я утворилася 13 років тому. Павло Павлович та Алла Сергіївна готують дітей до самостійного життя 15-х дітей. Є серед них студенти. Деякі з них вже закінчили навчання і влаштувалися на роботу. Найстарша донька вже вийшла заміж і має двох діток.
– Весь вільний час ми проводимо з дітьми: рибалимо, читаємо книжки, тренуємося у нашому спортивному залі, щонеділі відвідуємо богослужіння в церкві й просто спілкуємося. Наші дітки переважно займаються спортом – грають у футбол і теніс. Також вони полюбляють малювати. Середульший син Данило навіть планує після закінчення школи вступити до Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури в Києві. Займаються дітки й музикою – відвідують уроки гри на фортепіано і скрипці, заняття з вокалу. Дружина опікується дитячим хором, наші діти також там співають. Окрім того, хлопці й дівчата активно вивчають англійську мову, відвідують заняття у репетитора й різноманітні заходи при церкві, спрямовані на вивчення англійської мови, – розповідає Павло Павлович. – Геннадій Борисович вже який рік регулярно радує вітаннями й подарунками на Різдво. Дуже приємно, що про нас не забувають. Від імені всієї великої родини хочу подякувати Вам, Геннадію Борисовичу, за щире серце, розуміння, турботу, піклування і підтримку та побажати здоров’я, щастя, добра, всіляких гараздів та успіхів.
