Водохреще – одне з найважливіших свят календарно-обрядового циклу українців і велике християнське свято, яке відзначає увесь світ. Багато хто з черкащан вважає своїм святим обов’язком у цей день зануритись у ополонку. Кореспонденти «Нової Доби» звернулися до черкащан із запитанням, чи відзначають вони це свято і як саме?

Анатолій Головаченко, пенсіонер
Водохреще – то хороше свято. А особливо воно подобається мені тим, що корисне для здоров’я. Думаю, пірнати в ополонку в цей день, то дуже корисно і правильно. Той, хто купається, загартовує свій організм і зміцнює дух. На жаль, останнім часом, до цього почали прив’язувати різні політичні речі. Це неправильно і навіть трохи обурює. Бо люди купалися століттями і купатимуться й далі, вже після того, як про нинішніх владців усі просто забудуть. Хотілося б, щоб якомога більше людей пірнало у воду в цей день.

Анатолій Федорович, пенсіонер
До Водохреща ставлюся так, як і до будь-якого релігійного свята. Вважаю його потрібним і важливим. Пам’ятаю, як ще в в моєму довоєнному дитинстві, коли я жив у селі, ми його відзначали дуже врочисто. Вирубували в кризі хрест, намащували буряком. Потім школа, радянська педагогіка, словом виховали нас безбожниками. А це дуже погано, хоча б тому, що свято це корисне для здоров’я. Правда, я давно вже не купаюся і навіть не вмиваюся холодною водою, бо здоров’я не дозволяє.

Валентина Головко, пенсіонер
Звичайно ставлюся, а як до нього потрібно ставитися? День, як день. Нічим не відрізняється від решти інших. Я його ніяк не святкую. До ополонки не ходжу, навіть дивитися на таке не хочу. По-перше, це дуже холодно, а по-друге ноги болять ходить туди-сюди без діла. А що ви хотіли? 81 рік людині. Вже все болить. Проведу його, як і решту днів сама, бо в мене тут навіть рідних нікого немає. Таке життя настало, що всі по закордонах роз’їхалися. Лише я одна і лишилася.

Валентина Гуріна, пенсіонер
Дуже позитивно ставлюся. Хороше, світле, добре свято. Пірнати, звісно, не наважуся. Куди вже мені серед молодих там світитися. А от племінник мій пірнатиме, щоправда не тут, а у Вінниці, бо він там живе. Та я б і сама може ризикнула, але ж уже роки не ті, страшно. Але відзначати все одно буду. Аякже! У церкву сходжу. Подивлюся, як там гарно співають і правлять, які люди в цей день усі добрі. Аж на душі стає краще тоді. А в мене племінник у Вінниці живе.

Нінель Фіщук, пенсіонерка
Позитивно ставлюся. Причому саме свято мені якось не дуже цікаве, а от оця традиція пірнання в ополонку дуже правильна, на мою думку. Я років 4 займалася моржуванням, входила до спільноти черкаських моржів, яку очолює Олександр Толбатов, тому добре знаю, наскільки це корисна і потрібна справа. На жаль, нині вже не пірнаю, бо маю проблеми зі здоров’ям, але дуже поважаю і підтримую тих людей, які це роблять.

Олесь Іванов, лікар
Думаю, що це дуже хороше і надзвичайно правильне свято. Ми разом з друзями вшановували його відповідним чином років десять. Навіть зараз приємно згадати ті відчуття. Вони просто суперові! Ми спочатку йшли в лазню, потім звідти – в ополонку. А потім вибиралися і хвилин 10 – 15 ходили по берегу. Якщо все робити правильно і з дотриманням відповідних вимог, це надзвичайно корисна вправа. Цього року пірнати вже не планую, бо трішки вік не той, але відзначати буду.

Спілкувалися Валерія Тімергаліна, Владислав Бедринець