Попри всі досягнення сучасної медицини, впровадження нових методів діагностики і лікування, захворюваність і смертність від онкологічних хвороб в усьому світі продовжує неухильно зростати. Добре відомо, що рак є другою провідною причиною смерті після хвороб серцево-судинної системи. Якщо підсумувати частоту раку всіх органів шлунково-кишкового тракту, то він впевнено займе перше місце (більше 50% серед всіх онкологічних хвороб), обійшовши рак легенів, молочної залози і передміхурової залози. При цьому зростання захворюваності простежується для раку практично всіх органів травлення за винятком раку шлунку – для злоякісних новоутворень цієї локалізації в останні роки намітилася стійка тенденція до зниження показників. Про це в рамках Всесвітнього дня боротьби з онкологічними захворюваннями повідомляє хірург-онколог Черкаського обласного онкологічного диспансеру Костянтин Самохвал.
Численними дослідженнями доведено, що прогноз захворювання в значній мірі залежить від своєчасності постановки діагнозу пухлини, що надає величезного значення ранній діагностиці. У 60-80 % хворих з вперше встановленим діагнозом раку визначаються III-IV стадії захворювання. Можливими причинами настільки пізньої діагностики є пізнє звернення пацієнтів, стерта клінічна картина, а також недостатня онкологічна настороженість лікарів первинної ланки охорони здоров’я.
Клінічна діагностика.
Коли з’являються клінічні симптоми, мова йде вже про вираженість захворювання, тому найбільш перспективним для ранньої діагностики є виявлення раку на доклінічній стадії. Для цього необхідно виділити групи ризику пацієнтів з передраковими захворюваннями, в яких проводиться прицільне обстеження пацієнтів. Як показав світовий досвід, виділення груп ризику і проведення первинного обстеження є найбільш перспективним для раннього виявлення злоякісних новоутворень.
Фактори ризику.
Для кожної локалізації раку фактори ризику будуть відрізнятися, однак існують єдині, загальні практично для всіх пухлин травних органів фактори. Це насамперед вік, чоловіча стать і генетична схильність. Вік є одним з основних факторів, з яким найбільш виразно пов’язаний розвиток захворювання. 70 % всіх випадків раку органів травлення припадає на вік старше 65років.Причомузалежність рівня захворюваності від віку більш виражена в порівнянні з іншими факторами. При всіх формах пухлин органів травлення (за винятком кишечника) частіше вмирають чоловіки.
Передракові стани.
Одним з перспективних напрямків є виявлення передракових станів. Доведено, що в здоровій слизовій оболонці рак не виникає. Численні клінічні спостереження та морфологічні дослідження патологічно зміненої слизової оболонки дозволили наблизитися до розуміння патологічних процесів, які, можливо, є передраковими. Раку завжди передує передрак. Ключова концепція попередження розвитку раку полягає в тому, що канцерогенез – тривалий процес, це дає лікареві час для своєчасної діагностики. Завдання клініциста – вчасно виявити даний стан і не допустити розвитку злоякісного процесу. Сучасна медицина володіє широким арсеналом діагностичних можливостей для виявлення передракових станів. З появою таких методів, як збільшувальна ендоскопія, хромоендоскопія, значно зріс відсоток виявлення неправильного розвитку і заміщення клітин слизової оболонки, а впровадження методів її ендоскопічної диссекції дозволяє запобігти багато випадків розвитку раку.
На жаль, у нас поки відсутні єдині рекомендації по первинному обстеженню та лікуванню передракових станів, а високотехнологічні методи не є широкодоступними. Проте в даний час все більша увага приділяється передраковим станам, на підставі сучасних досліджень формується цілісне вчення про передрак зі своїми теоретичними та практичними підходами до його профілактики, діагностики та лікування.
Клінічні прояви.
Можна виділити такі групи проявів злоякісних новоутворень шлунково-кишкового тракту:
1. неспецифічні симптоми (розлади травлення, зниження апетиту, підвищена стомлюваність і виснаження, відраза до їжі, анемія, втрата ваги);
2. «шлунковий дискомфорт» частіше спостерігаються при поширених формах процесу, раннє насичення, відчуття переповнення після прийняття малої кількості їжі, утруднення ковтання, відригування;
3. болі в животі, кровотечі при виразці і розпаді пухлини (наявність крові в калі, блювання типу «кавової гущі» або кров’ю). Характер болю може свідчити про проростання в сусідні органи;
4. закрепи та проноси, які можуть чередуватись.
Методи ранньої діагностики.
Ендоскопічна діагностика раку стравоходу, шлунка і товстої кишки є незмінним «золотим стандартом», дозволяючи виконати біопсію для морфологічної верифікації діагнозу. До обов’язкових обстежень відносяться ультразвукові, рентгенологічні, в тому числі комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія.
Інтенсивні дослідження в галузі пухлинних маркерів проводяться з метою визначення молекулярних процесів при пухлинному процесі та їх зв’язку з клініко-патологічним статусом хворих. Проте, пухлинні маркери непридатні для ранньої діагностики раку насамперед через свою низьку специфічність і на сьогоднішній день використовуються лише як засіб оцінки відповіді пухлини на терапію. Успіхи медицини в розвитку методів діагностики та лікуванні ранніх форм захворювання дали можливість виділення так званого «раннього раку» як практично виліковного захворювання. Радикальне хірургічне лікування захворювання на цій стадії забезпечує 10-річну виживаність 80–95 % хворих.
При проявах порушень діяльності шлунково-кишкового тракту необхідно негайно звернутись за консультацією до дільничного лікаря, який при потребі має змогу скерувати пацієнта до районного та обласного онкологічних спеціалістів.
