«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Дата: 24-05-2019, 09:19

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
Дівчата з парку

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном


Ще у передвоєнні роки у парках великих міст почали масово встановлювати садово-паркові скульптури, у 1950-ті вони стали окрасою й черкаських. Власне – одного, центрального: імені 1 Травня. Траплялася ця естетика також у зелених зонах при великих заводах і фабриках. Нічого нового скульптори не вигадали, адже амури і німфи біліли на алеях ще дореволюційних садів, але в нові часи такі не вписувалися. Тому з’явилися ідейніші персонажі – робітники, піонери, фізкультурники. У Першотравневому біля входу з Ільїна довго «метала гранату» доволі зваблива гетеошниця, але найвідомішими серед дівчат у трусах і майках були веслярки. Де спочатку стояла наша і чи була вона єдиною – тепер того точно ніхто не скаже, але зараз вона, вже давно безвесла, – за однією з колишніх соснівських дач.

У «Дівчини з веслом» цікава історія. У неї було аж двоє татусів та кілька взірцевих матусь. Перший – Іван Шандр. Йому вже до чверті віку підходило, а він все ще не мав змоги займатися улюбленою скульптурною справою і жив з вуличного співу на Невському проспекті. Набридло, дістало, позичив грошей і чкурнув у Париж. Притерся, обдивився, показав своє бачення і вміння Огюсту Родену, а там й майстерня метра для Шандра відкрилася. Вивчаючи античну скульптуру, зробив безліч власних реплік, і серед них – веслярки.
До більшовицької Росії повернувся вже авторитетним майстром, а тут і пролетарський вождь вирушив з’ясовувати є Бог чи ні. Натуральна скульптура «Ленін в гробу» зробила Шандра головним майстром довоєнної Ленініани.
Та менше з тим. Настав час фізкульт-культу і відповідний естетико-соціальний запит, тож Іван Дмитрович дістав паризькі ескізи натурниць, красивих дівчат з вузькими таліями та гожими грудьми. Замовлення для центрального фонтану у московському парку Горького «горіло», тож одну з моделей швидко перевели у матеріал і встановили такою, якою вона мріялася молодому «парижанину», тобто голяка. Трапився цей факт випадкового еротизму у травні 1935-го, а вже за місяць – після дикого репету порядних домогосподарок, чоловіки яких почали масово залипати біля фігури, – дівчину, де треба, сяк-так «одягли» у гіпс. Нічого путнього з того тюнінгу не вийшло, доводка читалася навіть премійованими екскурсією в Москву колгоспниками, тож спортсменку етапували у провінційний парк Луганська і її подальша доля невідома.

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

А ось автором розтиражованої, звичної громадянам СРСР «Дівчини з веслом» став Ромуальд Іодко. За вказівкою строгих товаришів недоречностей, тобто каламбуром – нюдоречностей, позбулися, вдягнувши на героїню типові та єдинонаявні в крамницях країни труси і майку. Ще один варіант – шапочку і купальник: залежно де стоятиме. Змінилося й її тіло: пані стала кремезною, з ледь помітними грудьми, з дорослою зачіскою. Нічого цікавого для зрілих еротоманів: подібне щастя щодня псувало настрій вдома. Уперше саме таку версію фізкультурниці встановили восени 1935-го на стадіоні «Електрик» у Черкізові, таких баб ліпили й по війні. До слова – тоді ж, у 1930-ті, подібні скульптури масово встановлювалися на стадіонах нацистської Німеччини.
Технологія серійного виготовлення високоідейних робіт відповідного періоду прописувалася у спеціальних кресленнях, які централізовано розсилалися у провінційні художньо-мистецькі установи. Там вказувалися довжина арматурин каркасу, вміщувалися схема їх зібраного вигляду та фото того, що має вийти в результаті. Такий собі конструктор «Зроби сам».

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном


Часто скульптури ставали центральними елементами фонтанів, і в Першотравневому парку то були «Гуси-лебеді» з каскадного. Загалом в період розквіту скульптурної культури там налічувалося 12 фігур і композицій, а вціліла лише одна. Вона символізує дружбу молоді різних континентів. Свого часу її встигли прибрати, а тим самим і врятувати, працівники Черкаського Водоканалу. І до слова – не лише її. Тож тепер територію справді Водопарку прикрашає й антична за задумом, але пролетарська за втіленням, «Дівчина з...» мушлею, тацею, городиною – там всього потроху, скульптор остаточно не визначився. Своєю чергою у першій половині 1960-х ця слугувала головним елементом фонтану за облрадою. З часом старорежимна традиція прикрашати «сади», тобто парки, фігурами остаточно віджила. У новому «Ювілейному», відкритому 1967-го, жодної такої вже не було. Та й загалом – окрім реальних «видатних діячів» вже нікого не ліпили.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода