Ірина Перевертайло, лікарка:
– Моє ім’я означає «мирна» і мені до вподоби! Навіть ніколи не задумувалася над тим, щоб якесь інше мати… Вважаю, що дітей в Україні все ж таки потрібно називати іменами «правильними» – тобто своїми, слов’янськими, а не закордонними на кшталт Мартін чи Серджіо. Ось зараз в Україні, на мою думку, популярне ім’я Софія, яке мені дуже подобається.
Микола Руденко, пенсіонер:
– Значенням свого імені не цікавився, та і не знав, що можна було. Взагалі людей називають відповідно до свят, у які вони народилися. Своїх дітей, наприклад назвав Валерієм та Іриною. Онук народився на Іллю. А от онука у нас Софія, бо народилася у свято Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії.
Олена Василенко, пенсіонерка:
– У перекладі з грецької моє ім’я означає «факел», «світла». Воно мені дуже подобається. Сина свого назвала Володимиром, на честь дідуся. Це ім’я дуже «м’яке», звучить гарно. Обрали якось одразу – Володимир і все. Мені здається, уже пройшла популярність на зарубіжні імена, повертаються слов’янські, як от Настя, Ярослава або Зоряна.
Михайло Івченко, тимчасово безробітний:
– Значення свого імені не пам’ятаю. Проте воно мені до вподоби, змінювати точно не хочу. Сина назвали Євгенієм. Нам із дружиною просто сподобалося ім’я, до свят чи інших критеріїв не прив’язувались. Мені здається, ім’я Петро зараз найпопулярніше, тому що його зараз полюбляють у країні. Популярніших імен навіть вигадати не можу.
Сусанна Шашкова, студентка:
– Сусанна означає «біла лілія». Назвали мене так майже одразу. Хотіли ще Тетяною, але обрали усе ж таки перше. Моє ім’я мені дуже подобається, не хочу змінювати ні в якому разі. Все ж найпопулярніше ім’я – Анна, воно завжди траплялося дуже часто. Що 50 років тому, що зараз.
Андрій Федоровський, студент:
– Значенням свого імені не цікавився, але воно мені однаково подобається. Назвали мене одразу, у батьків навіть не було інших варіантів. А от моїм родичам, наприклад, подобаються імена Максим і Дмитро. Вони так своїх дітей назвали.
Наум Березовський, школяр:
– Моє ім’я означає «той, хто приносить комфорт іншим у сумні й тяжкі часи». Назвали мене на честь дідуся. Мені ім’я до вподоби тому, що воно незвичне, і за кордоном, де я навчаюся, такого точно ні в кого не буде.
