Випробування долі Катерини Келеберди з Тимченок

Дата: 9-03-2019, 13:03

Випробування долі Катерини Келеберди з Тимченок
Поважний ювілей – 90-річчя – відсвяткувала 2 лютого жителька села Тимченки Чорнобаївського району Катерина Савівна Келеберда. За життя на долю жінки випало багато випробувань: голод, війна, відбудова... Та життєву віру й оптимізм вона не втратила.

Про неї розповідає голова ради ветеранів села Марія Шара:
− Народилася ювілярка в Тимченках, що тоді входили до складу старої Вереміївки, в селянській родині. У сім’ї було троє дітей – Ганна, 1924 р. н., Григорій, 1926 р. н., Катерина, 1929 р. н.
Батька Саву Хтодосовича під час колективізації репресували, забрали на «чорну» машину, спочатку повезли в Кременчук, а далі про його долю нічого невідомо. Мати Оляна Петрівна, намагаючись хоч щось дізнатись про чоловіка, поїхала в Кременчук, але там захворіла, повернулась назад у село і в 1934 році померла. Діти залишилися сиротами.

У ті тяжкі роки колективізації і голодомору при колгоспі організували патронат для дітей-сиріт, куди їх і забрали. Катерина Савівна згадує, яким тяжким і голодним було її дитинство. Хліб важили і давали по 300 г на день, але старші відбирали в менших. Одного разу, коли голодні діти плакали й дуже кричали, їх почув голова колгоспу Григорій Пилипович Савченко, який саме проходив по вулиці, і потім наказав краще годувати дітей. Після цього хліб не розважували, а ставили в тарілках на стіл.

З початком війни, в 1941 році, патронат розпустили. 12-річна Катерина разом із братом і сестрою повернулась у батьківську хату. Брата Григорія забрали на війну, служив у блокадному Ленінграді. Сестра Ганна зазнала тяжкої долі остарбайтера, її забрали на примусові роботи до Німеччини. Катерина залишилась одна в батьківській хаті.

Важкими були роки окупації і післявоєнні роки. Працювала в бригаді з вирощування тютюну і коксогізу. В 1947 році вийшла заміж за Василя Михайловича Келеберду. 1948-го чоловіка на три роки забрали служити в армію, а в 1949-му народилася дочка Оля. Залишивши грудну дитину вдома на свекруху, Катерина працювала в полі, а в обідню перерву бігала додому годувати маленьку донечку. В 1957-му у сім’ї народилась ще одна донька Галя.

Коли розпочалось переселення в степ, почали будуватись, облаштовуватись на новому місці. Чоловік працював на різних роботах, а потім − рибалкою в рибколгоспі ім. Шмідта. Катерина Савівна весь час трудилася в колгоспній рільничій бригаді, була ланковою − вирощували цукровий буряк, коноплі.

Коли старшій дочці виповнилося
18 років, вона вирішила поїхати навчатись в Дніпропетровськ, у технікум легкої промисловості, але без паспорта виїхати з села було неможливо. Тоді в будинку культури скликали загальні збори колгоспників, на яких присутні проголосували, щоб їй видали паспорт.

На той час у колгоспі працювали за трудодні, статки в сім’ї були малі, а дочок потрібно було одягати, взувати, тож купили швейну машинку. Катерина Савівна навчилась на ній вишивати гладдю рушники, наволочки, скатертини на замовлення, а на ткацькому верстаті ткала доріжки. Досі, як реліквія, зберігається і ткацький верстат, і
прядка.

Катерина Савівна була депутатом п’яти скликань Тимченківської сільської ради, активним членом жіночої ради, незмінним учасником художньої самодіяльності – виступала у хорі, драмгуртку. Грала на гітарі, мандоліні. Після виходу на заслужений відпочинок продовжувала працювати. Після смерті чоловіка вона самостійно вела господарство, допомагаючи дітям і внукам. Зараз Катерина Савівна проживає разом з сім’єю дочки Галини. Має 4 онуків і 5 правнуків.

− Несподіванкою для Катерини Савівни і її родини, − завершує свою розповідь про 90-річну односельчанку голова ветеранської організації Тимченок Марія Шара, − став лист від сестри Ганни, написаний у 1943 році з далекої Німеччини, який вона отримала через 75 років. Попри поважний вік, Катерина Савівна надзвичайно оптимістична, життєрадісна жінка. Знає багато віршів, любить співати, шанована серед своїх односельчан.

Інна Чмихало

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода