– Ти мене любиш? Ну скажи, ти мене любиш?
– Ну так! Люблю! Ти не помічаєш чи що?!! Я всі твої забаганки виконую! Купую тобі дорогі речі! Машину, навіть, купив! Тобі мало? Що ще хочеш?
– Дай мені …
– ОК! А тепер облиш мене! Я зайнятий…

Стадія любові №1
з дитинства про дитячість і про вимогливу любов

Ми в ній виростаємо. У цій егоїстичній любові виростаємо… або ж і ні! Може реально й краще, щоб дитина не відчувала такого ставлення до себе?
Застряємо, бо нас навчили такої поведінки – вимагати від батьків, учителів, а потім своїх дітей, коханих…
«Ти маєш це зробити, і тоді…»
«Я тобі це дозволю, якщо…»
Гра! Зла гра в реальність! Шкодить психічному здоров\’ю? Так!
То це все не є добре чи погано. Є так, як є.
Якщо усвідомлюєте, що любите людину, котра поруч лише через те, що дає вам те, чого не додали ваші батьки у дитинстві, і намагаєтеся грати в маніпулятивну гру «Хочу! Дай! Бо інакше….», то знайте, що вами так само маніпулюють.
У таких вимогливих любовних стосунках живе більшість людей!
І діти в них народжуються.
І потім переймають досвід своїх батьків так любити і тягнуть це вміння у свої сім\’ї.
Страждають, сваряться тільки через те, що не мають поняття, як же може бути інакше!
Якщо люди в парі чи без неї не розвивають, не вдосконалюють свою любов, не роблять крок на щабель вище, а залишаються у стадії дитячої любові, то з часом це почуття, яке б мало змінитися на більш глибоке почуття любові (безумовної та безкорисної), може активно змінитися в почуття ненависті!
Процес ініціації для кожної людини є важливим, як повітря!
Кожен має розуміти, що кризи вікові – це не про «псіхи», нервові зміни в характері, появу нових незвичних звичок, про зміну ставлення до людей і до себе і не про неприйняття.

Це про стан трансформації.

Ініціація – це ланцюжкова реакція росту людини – особи розумної.
Хто має допомогти дитині стати повноцінною багатогранною особистістю?
Хто?!
Вулиця? Школа?
Хто має навчити дитину приймати себе? Для того, щоб легко адаптуватися в соціумі? Хто має навчити дитину любити «здоровою» любов\’ю?
Молодці! Правильна відповідь!
Ви! Ми! Якщо ми – батьки!
Якщо ми, дорослі, самотужки вже в дорослому віці не зможемо знайти для себе свою ж формулу зміни звичного почуття дитячої любові у безумовну і безкорисну, то дитина теж не зможе! А вони, наші діти, вчать нас любити саме отак – чисто! Тільки ми зі своїми стандартами соціальними часто не помічаємо цієї школи. Бо ми ж із короною на голові! Яйця курку не вчать і т. д.

Хочете бачити дитя щасливим?
Успішним?
Хочете, щоб у вашого чада було все круто? То вчіться любити по-дорослому!
І прислухайтеся до своїх дітей, вони знають краще, як любити!

Далі буде!