«Мистецтво необхідне для початку розмови»

Ольга Квятковська, RSS,
Дата: 11-03-2019, 17:36

Арт-фестиваль «Повітова Фанаберія» спонукав до суспільного діалогу

Прихід весни зазвичай пов'язують із пробудженням природи, жіночим святом та днем народження Великого Кобзаря. Цьогорічна весна посприяла ще й розквіту мистецтва та спілкування на довгоочікуваному четвертому арт-фестивалі «Повітова Фанаберія: Два блокноти», адже основна ідея фесту – привернути увагу суспільства до мистецтва діалогу: з собою, з іншими людьми, з оточенням та переосмислити досвід історичних подій України за допомогою сучасного арту.


Програма фестивалю вражала розмаїттям арт-цікавинок, до яких хотілося доторкнутися, відчути ідеї творців, поспілкуватися з митцями, чи просто постояти поруч, намагаючись відкрити таємницю потужної сили мистецтва.
Відео-інсталяція від молодого лондонського художника, випускника University of the Arts, який працює в поєднанні графіки і цифрових медіа Alexander Knight, демонстрація арт-фільму від Олени Клочко, експозиція фоторобіт Яни Кононової та картин інших гостей та учасників фестивалю створювали особливу атмосферу, відчуття безмежного простору, який охоплює стільки неймовірного, незвіданого, особливого, прекрасного.

Яскравий, чи то пак, вогняний арт-перформанс від Олександра Дувінського блискавками проник у свідомість глядачів. Певне графічне новаторство, як сказав хтось із зали: «графічна магнітосфера» вразила магією прояву на полотні образів Леопольда фон Мазоха та Тараса Шевченка.

– Ця робота змінюється щодня, змінює свій вигляд у залежності від вологості повітря та інших природних чинників. Ця робота нічим не гірша, ніж твори Орвелла, – зазначила натхненниця і організаторка фестивалю Наталя Вернидуб.

Звичайно ж всі учасники мистецької події очікували на talking-art, на діалог Сергія Козаченка і Дмитра Коломойцева, чиї блокноти заклали підґрунтя для нинішнього відвертого мистецького, суспільного спілкування.
– Художник – це істота безсловесна, – з гумором зауважив модератор talking-art Олександр Дувінський. – Тому зараз перед нами постає неабияка задача витягти з цих істот якусь інформацію, їхні знання, щось цінне, що наблизить нас до розуміння мистецького таїнства.

Власне не потрібно було тягти художників за язики, чи закладати пальці в двері – вони охоче ділилися своїм світобаченням, своїми поглядами. Дмитро Коломойцев, як і обіцяв, привіз на «Фанаберію» свій блокнот, який послугував поштовхом для ідеї формату цьогорічного фестивалю.
– Ось цей Блокнот, з якого все починалося. У 2014 році я повернувся з Індії з блокнотом, і потім з цим блокнотом я пішов на передову, – познайомив аудиторію зі своїм вірним супутником Дмитро. – Все, що зі мною відбувалося, я фіксував у блокноті, були там і азійські флеш-беки, і різні події, і важливі для тогочасся речі: малював татуювання, ескізи шевронів, різне.

«Мистецтво необхідне для початку розмови»

Далі митці говорили про те, що наше життя сповнене різних дивовижних речей, дискутували наскільки маячня і божевілля допомагають людині у творчості, адже через творчість, за допомогою мистецтва людина проявляє себе, мистецтво необхідне для початку розмови, і гарний привід для бесіди за столом.
– Художник – це найправдивіший реаліст, він демонструє реальність так, як він її відчуває, – поділився Сергій Козаченко. – Реальна реальність – це те, що може показати художник, а коли глядач бачить і розуміє – це і є діалог. Художник – зовсім не містичне створіння з потойбіччя, художники – від цього світу, просто вони відчувають цей світ.
Відчувати світ, бути в гармонії зі світом, ділитися своїми почуттями через мистецькі засоби – такою глибиною було сповнене цьогорічне мистецьке спілкування.


Окремо хочеться відзначити майстер-клас із дудлінгу від Garry Knight. За довго до початку майстер-класу охочі розібрали олівці, ручки та папір, з нетерпінням очікуючи знайомства з видом мистецтва з інтригуючою назвою. Відкрию секрет, що кожен з нас володіє цією технікою і не раз створював дудлінг-шедеври на нудних лекціях, зібраннях чи уроках. Головне правило дудлінгу – зручно затиснувши в руці знаряддя для творчості, відпустити свідомість і дозволити почуттям втілитися у безсвідомих лініях. Під час майстер-класу мене переповнювало безмірне почуття щастя і любові, тому мій аркуш паперу вкрили безкраї лінії, що нагадували хвилі океану, а поміж ними повиринали сердечки різного розміру – саме таким був мій стан на арт-фестивалі «Повітова Фанаберія: Два блокноти».

Звісно у 205 річницю від Дня народження Великого Кобзаря на фестивалі вшановували Тараса Шевченка: в картинах, в інсталяціях, в інтерпретаціях портретів Шевченка, в баченні митців образу великого Кобзаря, на слові. Наприклад, голос заходу Захар Колісніченко під супровід бандури продекламував вірш Сергія Жадана «Тарас Григорович Шевченко», здійнявши шквал схвальних оплесків у залі.

І, беззаперечно, особливих барв цьогорічній «Повітовій Фанаберії» додав виступ Сергія Жадана та «Лінії Маннергейма», про яких зайве говорити гучні слова, просто хочеться побути наодинці з собою, тихенько тендітно обійнявши їхню творчість.
– Вчора для себе зрозуміла, що будь-який проект, де присутня творчість Жадана для мене прекрасний. Будь то «Жадан і Собаки», «Лінія Маннергейма», пісні у виконання Брутто чи просто літературні читання. Бо сила цього слова б'є мене наповал. Такий маленький чоловік – і така неймовірно потужна лірика, де кожне слово - як куля - влучає прямо в серце! – ділиться враженнями у соцмережі Вікторія Феофілова.

«Мистецтво необхідне для початку розмови»



У мене теж випала нагода обмінятися парою слів з Сергієм після вибухового виступу. Ми згадали театральну постановку Сашка Демешка «Мости» за творами Жадана, яку так і не встиг побачити Сергій через щільний гастрольний графік, а потім через пожежну руйнацію Черкаського Театру Шевченка. Хоча Сергій мене запевнив, що театр обов’язково відбудують… А йому хочеться вірити.

«Мистецтво необхідне для початку розмови»

Після філософського музичного вибуху «Лінії Маннергейма» гості фестивалю продовжували спілкуватися, насолоджуватися мистецтвом, підспівувати та пританцьовувати під музику запального гурту «Базіліо мав рацію», відкривати нові світи, збагачуватися новими знайомими – записувати контакти та враження до своїх особливих «блокнотів».
Тож, попри передчасну смерть улюбленого айфону Наталі Вернидуб, стелю в колишньому кінотеатрі «Салют», що почала обвалюватися напередодні фестивалю, та амнезію пересувної кафешки, що забула з’явитися на локації фесту, «Повітова Фанаберія» феєрично розпочала сезон мистецьких подій у Черкасах.

– Ще нещодавно я так хотіла, щоб настав понеділок, а тепер я хочу, щоб ніколи не закінчувалася ця субота, – зі сльозами щастя на очах зізналася Наталя Вернидуб.






Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода