Весна в будинку пристарілих

Нещодавно, за традицією, у ці березневі дні поїхали ми з друзями на Чигиринщину. Поїхали не просто полюбуватися першоцвітами, вдихнути неймовірно чистого повітря та отримати потужний енергетичний заряд від святої історичної землі (хоча й це, без сумніву, не зайве!).
Ми поїхали з приємною місією – привітати своїх підопічних у Чигиринському будинку пристарілих із початком Весни, з Жіночим святом! Цього року ще й виконали подвійне завдання: самі поїхали з подаруночками і привезли вітальні листівки від дітей із санаторію «Руська Поляна».

Сказати, що ці люди на нас чекають завжди – нічого не сказати. Вони самотні, в очах – сум. Тому будь-яке спілкування їм цінне та незабутнє! І вже вкотре, буваючи тут, ми чуємо чимало життєвих історій, що вражають до глибини душі. Тут є всього…

Одна бабуся потрапила сюди вже після того, як побувала у родичів. Ті обібрали жінку, продали її хату, а потім виставили геть. І єдине, що старенька взяла з собою, – валізу, наповнену … грамотами. Їх вона силу-силенну заслужила за життя і цим безмежно пишається. І ми горді за неї!

В іншої нашої героїні у кімнаті сидить розкішна руда кішка. Без неї та без свого улюбленого собаки старенька навідріз відмовлялася залишити домівку. Тепер тут утрьох. Кішка – мов королівна: коли ми зайшли, то спала, але розплющила одне око, нявкнула: «Нооорм», і далі спати. «Ну і слава Богу, що норм», – подумала я і зайшла із квітами до бабусі.

Цим людям не потрібні гроші чи цінні подарунки. Їм потрібна увага, їх треба вислухати, поцікавитися життям-буттям.

Їм треба зовсім мало – частинку нашого часу і крапельку серця. Ми намагались це подарувати.
А от листівочки, де діти написали побажання та привітики, бабусі з дідусями перечитували по декілька разів, і так любо їм було, так тішилися! Знаємо, що й ікони, які ми привезли у подарунок із місцевого монастиря, і ці дитячі листівки будуть у них висіти над ліжками. І старенькі на одні будуть молитися, а інші читатимуть і відчуватимуть, що комусь вони таки потрібні на цій землі.

Окремо вже вкотре дякуємо колективу, що обслуговує цей заклад. Тут чисто, охайно, тепло й затишно – як колись було вдома у підопічних…

Звісно, є проблеми, та вирішити їх можна лише на державному рівні, бо фінансують такі установи коштом місцевих бюджетів. Нині ж із утворенням ОТГ це питання лишається не врегульованим як належне. І дев’ятеро (!) стареньких виявилися абсолютно не потрібними своїм громадам на сьогодні. Цю тему спробуємо «розігнати» інформаційно задля вирішення.

І насамкінець скажу: творіть добро! Це зовсім легко. І так окриляє!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x