Зі сторінок письменницької газети

У непрості часи живемо. Усі ці роки виписував «Літературну Україну». Але зайшовши до якоїсь з черкаських бібліотек так і видивляєшся – а чи є тут письменницька газета. А раптом – свіжий номер «ЛітУкраїни», який ти ще не одержав… А тут він – є! А у ньому – щось нове… цікаве…
Отож за що ми любимо – «Літературну Україну»?! За те, що літературна. Не розважально-літературна. А серйозно-літературна. Бо і серйозність не слід усе ж сприймати… як надмірне занудство. Бо і автор цих рядків не раз радів, побачивши на гумористичній сторінці газети власні іронічні мініатюри. Радів, бо саме тому і з’являлося відчуття – тебе читає… уся Україна!
А таке відчуття, як мені здається, дуже потрібне кожному з українських письменників. Бо це відчуття, шановні колеги по перу, ніколи не повинно нас покидати!
«Літературну Україну» читаєш по-різному. Інколи відразу ж, одержавши свіжий номер газети. Інколи, якщо ті чи інші обставини ніби хвиля, що накриває з головою, повертаєшся до непрочитаних номерів газети через дні і тижні. Але повертаєшся з інтересом, бо і… знаходиш щось цікаве!
Тому і хотілося б хоча б перечислити кілька публікацій, що викликали мій інтерес. Бо у кожного – свій вибір. Бо і письменник – це насамперед… уважний читач.
Ось, наприклад, публікація Юрія Андруховича «Країна бароко». Цей письменник починав як поет. Уславився, як прозаїк. А тут – свіжонаписане… поетичне… Завжди був переконаний, що кожного поета для себе треба відкрити. А це удається не зразу. І поетична творчість Юрія Андруховича для мене є, якщо відверто, у великій мірі ще невідкритою планетою. Але ж і добре, що «ЛітУкраїна» запрошує нас, її читачів – до відкриттів! Бо відкриття потрібні – не тільки фізикам… А і лірикам теж!
А ось інтерв’ю з відомим автором Карлосом Руїсом Сафоном. Інтерв’ю цікаве. Книг цього письменника ще не читав. Потрапить щось на очі, постараюсь прочитати. І що дуже добре – мова йде про автора у розквіті сил. Про автора, про творчість якого ще буде нагода або захоплено вигукнути – браво, маестро! Або висловитись недвозначно – при всій вашій славі, шановний друже, ваша творчість не викликає у мене і найменшого інтересу… А втім, сподіваюсь, саме на перший варіант своєї читацької реакції, а не на другий.
Блогерствуєш на трьох сайтах – тематика переважно літературна… Знайшов одну з своїх «паперових» публікацій, ще аж за 2007 рік – вірші з циклу «Іронічні рубаї». Перечитав і враження таке – це цікаво і актуально і тепер. Отож і помістив ці вірші на одному з сайтів з надією, що і у відвідувачів сайту виникне така ж думка. А оце переглядаючи публікації, вміщені у «ЛітУкраїні», серед віршів інших українських поетів знаходжу рубаї (написані на повному серйозі, а не іронічні…), що належать перу Володимира Мирного. Рубаї – жанр ще з часів… Омара Хайяма. І немало українських поетів йому віддали належне. Рубаї Володимира Мирного попри їх невелику чисельність усе ж справили на мене приємне враження: вірші – вдумливі, схвильовані, щирі… Браво, пане Володимире! Вам удалося довести, що справжність поезії завжди переважить і малоформатність форми, і дозованість публікації.
Згадалося… Кілька років тому проходили збори нашої обласної письменницької організації. Я і запропонував:
– А давайте запрошувати на наші збори… провідних обласних політиків… з різних партій! Щоб ми могли задати їм питання…
Зразу ж почалися сумніви – а чи прийдуть… народні обранці… до письменників, що є… голосом народу! На тому справа і зупинилася.
А це читаю інтерв’ю одного з провідних політиків. Проведене головредом «ЛітУкраїни». І зразу ж думка – а це добре! Ставити нашим політикам конкретні запитання і одержувати (або хоча б намагатися це зробити…) конкретні відповіді. І не тільки під час президентської кампанії.
І трохи офіціозу. Стаття «найкультурнішого» з наших урядовців Євгена Нищука. Стаття про Шевченка. Так, офіціоз… так, забагато загальних слів… Але ж і чітко, і недвозначно виставлені акценти щодо теперішнього бачення цієї теми. І саме завдяки цьому стаття і дає відповідь на багато сумнівів і питань. Так, офіціоз… але раджу прочитати!
Отож якщо вам, шановні читачі, захочеться відволіктися від нелегких і навіть добре набридлих проблем, захочеться озирнутися і з’ясувати, а який же він… світ навколо… і яка ж вона, література, що уперто намагається цей світ зрозуміти… то це цілком доречно було б зробити – саме з сторінок письменницької газети!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x