Припинення шлюбу — це юридичний факт, з настанням якого припиняються правовідносини, що виникають між подружжям з юридичного факту державної реєстрації шлюбу. Відповідно до сімейного законодавства, з урахуванням обставин, що склалися в сім\’ї, розірвання шлюбу може здійснюватися: органом державної реєстрації актів цивільного стану та судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу здійснюється державним органом реєстрації актів цивільного стану за наявності двох умов:
а) подружжя не має неповнолітніх дітей;

б) існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 СК орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви про розірвання шлюбу, якщо вона не була відкликана. Таким чином законодавство дає змогу подружжю обдумати своє рішення і остаточно визначити серйозність своїх намірів щодо розірвання шлюбу.

У певних випадках розірвання шлюбу органом ДРАЦС може здійснюватися не за спільною заявою подружжя, а за заявою одного з них. Таким чином закон допускає можливість врахування волі лише одного з подружжя щодо розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 107 СК шлюб розривається за заявою одного з подружжя, якщо другий з них:

а) визнаний безвісно відсутнім;
б) визнаний недієздатним.

Розірвання шлюбу, крім органів ДРАЦС, може бути здійснене судом. Кодекс закріплює:

а) розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК);
б) розірвання шлюбу за позовом, пред\’явленим одним із подружжя, тобто за наявності спору (ст. 110 СК).