11 квітня в Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва імені В. Симоненка відбувся творчий вечір, приурочений 65-річному ювілею Олексія Озірного – черкаського поета, члена Спілки письменників, лауреата обласної премії імені В. Симоненка. На зустріч завітали студенти, давні друзі письменника й колеги по перу.

Творчий вечір почали декламатори – місцеві бібліотекарі й учениця колегіуму «Берегиня». Вони зачитали поезії Олекси Озірного, які їм найбільше до душі, за які вони люблять поета. Далі слово взяв голова Обласної організації НСПУ Володимир Поліщук, щедро похвалив ювіляра і виніс догану – за те, що досі читачі не бачать нових книг.

Переповідати про атмосферу таких заходів важко: щоб її відчути, там треба бути присутнім.
Коли слово нарешті надали винуватцю свята, він зізнався, що ледве всидів на стільці, поки його хвалили. Затим зачитав кілька Шевченкових поезій, потім – власні «болючі» вірші, у яких вилилися біль за Україну і її історію, глибокий психологізм, розчарування і надія.

Звернувшись до студентів, Олекса Озірний відмовився від офіціозу й закликав до діалогу. Спочатку студенти вагалися, але згодом посипалися запитання до поета. Мудрий, самоіронічний, щирий і безкомпромісний пан Олекса розповів про те, як бешкетував у дитинстві, як гартував дух спортом, про перше кохання, про юнацький і зрілий досвід. Зала гуділа голосами захоплених гостей.

Насамкінець письменник сказав, що така відкрита аудиторія і щирі розмови йому до душі. І зізнався: розпач, що його відчули студенти у його поезії, – неминучий, коли знаєш українську історію. За словами Олекси Озірного, розчарованим писати поезії важко, щоб їх творити, треба, аби в душі жевріла надія. І все ж гостей запевнив, що суворої догани не треба, бо нові поезії в нього є!