А ти зміг би любити платонічною любов\’ю?
Наприклад, свою родину? Членів своєї сім\’ї? Школу, в якій ти директор?

Вміти любити платонічно, без права володіти – вкрай необхідно для тих, хто намагається довести всім нам про те, як же вони хочуть покращити наше життя і при цьому не чекати жодної гривні, жодного подарунку на власний рахунок.

Планеті потрібно, аби її любили такою любов\’ю!
Віддавали, створювали комфорт для того, щоб у цьому просторі люди тієї планети мали змогу покращувати власний і загальний простір.
Як навчити людей не вимагати?
Питання до кожного: «Як навчитися не вимагати і навчитися віддавати просто так?»

Та коли є суцільний голод (емоційний, соціальний, фізичний, духовний, фінансовий), то про безкорисне і про платонічне дууууже важко говорити.
Платонічно любив свій народ і світ Нельсон Манделла, Далай-лама.
Хоча, я ж їх не питала, тому переповідаю те, що знайшла в інтернеті.

Далай-лама підкорив світ цим талантом любити платонічно.

Ні про яке намагання отримати чи заволодіти.
Ні про яке «винен/винна».
Без сексуального потягу і задоволення тілесних потреб та бажань.
Без надмірної чутливості.

Їй властиве бажання зробити щось прекрасне просто так для когось без повернення, без компромісних внутрішніх діалогів…

Лиш ця любов була визнана Платоном як ідеальна і така, що може існувати між протилежними статями.

Бачили такі пари? Вам, значить, пощастило в цьому житті!
Сподіваюсь зустріти таких, які платонічно люблять одне одного.

Щоб там не ставалося в житті, у світі глобально, а почуття любові мусимо виховувати в собі, піддобрювати власноруч, не чекаючи сторонньої допомоги і тим паче не перекладаючи відповідальності на інших.
І колись
в іншій галактиці,
може,
ми всі, проживаючи інше життя,
пізнаємо те платонічне почуття.

А поки просто будемо любити іншими формами любові, хтось егоїстично, а хтось безумовно!

Кожен знайде ту любов, якої потребує чи заслуговує.

Любімося, бо ми того варті.