Науковці та студенти ЧНУ ім. Б. Хмельницького долучаються до розкопок пам’ятки світового значення

Дата: 14-04-2019, 11:02

Науковці та студенти ЧНУ ім. Б. Хмельницького долучаються до розкопок пам’ятки світового значення
Здавалося, що після геніальних відкриттів Г. Шліманом Трої, Г. Картером гробниці Тутанхамона чи Е. Курціусом Олімпії навряд слід чекати сенсацій в археології давніх епох. Утім, сучасним ученим вдалося спростувати цю хибну думку. Переконливим свідченням стало справді резонансне відкриття прадавнього культового комплексу Гебеклі-Тепе, котрий уже дістав високе титулування «турецької Трої» і внесений до реєстру пам’ятників матеріальної культури ЮНЕСКО. Проте не менш цікавим фактом є те, що до процесу дослідження цього археологічного об’єкта світового значення долучаються й науковці та студенти ННІ історії і філософії Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького.

Неподалік міста Шанлиурфа (скорочено – Урфа, південно-східна частина Туреччини) розташований пагорб, котрий тамтешні жителі нарекли «пузатим» чи «пупковим», а турецькою це й звучить як Гебеклі-Тепе. Ще на початку 60-х років минулого століття американський археолог П. Бенедикт провів розвідку пагорба й ідентифікував рештки виявлених ним споруд як візантійське кладовище, як згодом з’ясувалося, – помилково. З цієї причини не йому належить висока честь першовідкривача. Ним виявився земляк легендарного Г. Шлімана – німецький археолог Клаус Шмідт, котрий ще в 1994 р. очолив експедицію Стамбульського відділення Німецького археологічного інституту і розпочав активну фазу розкопок пагорба. Пройшло щонайменше 10 років напружених пошуків, перш ніж можна було зробити перші висновки, що стали сенсаційними! Виявилося, що під товщею піску лежать руїни найдавнішого у світі храмового комплексу. Вони датовані К. Шмідтом як культова пам’ятка віком у 11 тис. років, яка, до речі, старіша від знаменитої піраміди Хеопса на цілих 6,5 тис. років! Уже встановлено, що спорудження комплексу розпочалося ще в прикінцевій добі палеоліту (старокам’яного віку) і тривало кілька тисяч років.

На сьогодні розкопано 4 споруди діаметром від 10 до 30 м кожна, що розташовані концентричними колами. Масивні колони довжиною до 3 м оздоблені рельєфами та різьбленням по каменю у вигляді тварин чи строкатих піктограм (малюнки-символи, які, втім, не можна вважати якимись знаками письма). Серед зображень – леви, бики, кабани, лисиці, газелі, змії, комахи. А ще багато грифів: виявляється, тоді померлих не ховали, а залишали на поживу цим зловісним птахам. Виявлено й зображення безголових людей; ймовірно, небіжчику відтявали голову й зберігали як предмет культу предків.

Відкриття Гебеклі-Тепе перевертає досі панівні уявлення про історію сакральних споруд, яка виявилася на кілька тисячоліть давнішою, та й про минувшину людства загалом. Одначе цей унікальний об’єкт віднесено до однієї із 12 найбільших загадок історії стародавнього світу. Серед проблемних питань є й таке: як при відсутності будь-яких пристроїв та соціальної організації у тодішніх людей уможливилося зведення такої грандіозної споруди? Зауважимо: вага однієї колони – від 10 до 20 тонн, а окремих – всі 50 тонн (!), відстань же від місця видобутку каменя до комплексу – півкілометра! Для доставки одного елементу будови потрібна була концентрація зусиль щонайменше 500 осіб, а такі великі колективи не були притаманні старокам’яному вікові. Чому близько 9 500 років тому місцеві жителі провели своєрідну консервацію свого храму, засипавши його піском? Відповіді на ці та багато інших питань знаходяться на подальшому довгому марафоні дослідницької роботи археологів. Адже на сьогодні розкопано лише 5 % цього об’єкта і, за оптимістичними прогнозами, знадобиться ще не менш як піввіку для завершення цієї захопливої роботи. До речі, німецькі археологи передали право подальших досліджень своїм турецьким колегам, і вже майже 2 роки минуло відтоді, як Гебеклі-Тепе став ще й чільним туристичним об’єктом Турецької республіки. Нещодавно над історичною пам’яткою з’явилося і два капітальні накриття, збудованих за державні кошти.

Відстань від Урфи до Черкас чималенька: 2 367 км. Проте в нашому глобалізованому й комунікативному світі великі відстані не є перешкодою для співпраці, особливо в академічному середовищі. Співробітники кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки та студенти-історики ЧНУ імені Б. Хмельницького захоплено читали звіти експедиції К. Шмідта і зрештою отримали можливість долучитися до цих досліджень справді світового рівня.

У липні торік своєрідну «розвідку боєм» провела на феноменальному пагорбі старша наукова співробітниця науково-дослідного центру з вивчення пам’яток археології ННІ історії і філософії, кандидат історичних наук Оксана Меміш. А тому в результаті цих відвідин, зустрічей із тамтешніми археологами й намітилися контури майбутньої співпраці. Буквально днями на Гебеклі-Тепе побувала делегація черкаських науковців на чолі із завідувачем кафедри археології ЧНУ, доктором історичних наук, професором Анатолієм Морозовим. Його супроводжували вже згадана Оксана Меміш і директор вказаного Центру, кандидат історичних наук Андрій Касян. Тижневе перебування черкаських істориків у Туреччині увінчалося довгоочікуваним підписанням угоди про співробітництво з турецькими археологами університету м. Мардін щодо для спільного дослідження знаменитого храмового комплексу.

Нині кафедра та Центр із вивчення пам’яток археології готують експедицію викладачів та студентів для участі в розкопках «Трої ХХІ століття». «На сьогодні вже вирішена проблема проживання, харчування та пересування Туреччиною й частково – майбутнього авіаперельоту, – відзначив професор Анатолій Морозов. – Утім, необхідних коштів все ж бракує, й археологічні репрезентанти Шевченкового краю дуже сподіваються на посильну допомогу меценатів та всіх небайдужих задля підтримки благородної справи відродження досі невідомих сторінок світової історії».

Григорій Голиш, кандидат історичних наук, доцент, директор НБ ім. М. Максимовича ЧНУ ім. Б. Хмельницького

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода