100-річчя з дня народження матері-героїні Пелагії Розум

100-річчя з дня народження матері-героїні Пелагії Розум

Мати Рейнюк Євдокія Ларіонівна та батько Рейнюк Павло Семенович мали одну-єдину донечку. В семимісячному віці маленька Пелагія втратила батька – тяжка хвороба забрала його життя. Чотири роки мати та донька проживали самі, не маючи ні батька, ні чоловіка. Потім мама вдруге вийшла заміж, чоловік виявився хорошим і порядним, а ще – найкращим батьком для Пелагії, яка так і залишилася єдиною донькою.

Навчалася Пелагія в Зеленьківській школі, яку закінчила 1935 року. Після семирічного навчання в школі Пелагія закінчила курси вихователя. Потім 2 роки навчала маленьких діток у яслах. Запросили Пелагію працювати піонервожатою в сільську школу, і вона погодилась, з часом дівчину перевели до Майданецької школи.

Під час Другої світової перегонила велику рогату худобу через Дніпро. Але це тривало не довго, вже 1942 року фашисти вивезли її до Германії, де близько 3 років Пелагія тяжко працювала на сільськогосподарських роботах. Це були тяжкі роки, тричі тікала вона від господаря, який знущався над остарбайтерами. За це мало не потрапила до крематорію концтабору. Завдяки двоюрідному брату та німецькому господарю, в якого той працював, вдалося викупити Пелагію. Відтоді до кінця 1945 року, хоч і тяжко працювала, не знала знущань від господаря.

У 1946 році Пелагія повернулася до рідного села. Тоді ж із фронту повернувся гарний молодий хлопець Федот Розум, з яким того ж року дівчина й одружилася.

Пелагія стала гарною дружиною, працювала пекарем хліба в колгоспі, встигала ще й доглядати птицю на фермі й сапати буряки в цьому ж господарстві. Робота не завадила Пелагії народжувати дітей. Вже в 1947-му на світ з’явилася перша донечка Зінаїда, 1949-го вона знову стала мамою – народилася донечка Ольга. У
1950 році Пелагія народила сина Миколу, а 1953-го на світ з’явився син Анатолій. У 1954-му народилася дочка Анна, а вже 1960 року світ побачила найменша дочка Наталія, яка стала для матері опорою і підтримкою.

У 1975 році сім’ю спіткало велике горе: із життя пішов любий чоловік і найкращий батько Федот Сидорович. Пелагія Павлівна залишилася вдовою, а шестеро дітей – напівсиротами. П’ятеро дітей вже мали свої сім`ї, а найменша дочка Наталія залишилася біля матері і в 14-річному віці навчилася всіх тонкощів різної праці. Після смерті чоловіка Пелагія і далі працювала в колгоспі «Росія» дояркою та на інших роботах. Ставши пенсіонеркою, вона все одно не могла сидіти вдома – ходила до колгоспної комори перебирати кукурудзу, адже треба було вчити найменшу дочку Наталію. А 1980-го мати віддала заміж і її.

У 1992 році помер старший син Микола, страшне і тяжке горе залишило рани на серці матері. Згодом знову тяжкий удар: у 2009-му залишила цей світ старша дочка Зінаїда.

Проте життя тривало. 2010 року Пелагії Розум присвоєно звання матері-героїні. Вона пережила і горе, і радість, нині проживає в с. Зеленяків зі своєю найменшою дочкою Наталією та її чоловіком Валентином. Свого зятя вважає за рідного сина і завжди хвалить його перед іншими, а ще називає «мій Валік».

Сьогодні Пелагія Павлівна дочекала свого сторіччя. Цим вона завдячує своїм дітям, 13 онукам, 22 правнукам і 2 праправнукам. Усі рідні завжди радують свою маму, бабусю, прабабусю, прапрабабусю своєю присутністю і ніколи не забувають привітати найстаршу берегиню вогнища із 8 Березня, з Днем народження і Днем матері.

Окремі слова вдячності хочеться висловити народному депутату Геннадію Бобову. Дякуємо Вам, Геннадію Борисовичу, за щирість, за простоту, за спілкування, спасибі, що завжди вітаєте нашу Пелагію Павлівну з Днем народження, зі святом 8 Березня – її це дуже тішить. Від усієї родини бажаємо Вам, міцного здоров’я, невичерпних сил та енергії нести радість людям і нашій Україні, творити гарні справи!

Найменша дочка Наталія Пельменьова

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x