«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Дата: 23-05-2019, 09:14

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Про дві Шполи – черкаську і саксонську



Сортував фотографії, та й натрапив на підбірку минулорічних з дня святкування 95-річчя Шполянського району. Пригадується, Геннадій Бобов тоді сильно допоміг шполянам відзначити славну дату, тож ювілей вдався в усіх складових – було яскраво, гамірно, творчо і дуже душевно, по-родинному.
Одначе, не про те свято наразі йтиметься. І нашу Шполу особливо презентувати немає потреби: усім відомо, що це географічний центр України, туристи тут подивуються добре збереженому палацові Абази та живописному урочищу Дар’ївському, заодно – дендропарку, а ще є Лозуватський, Свято-Приображенській церкві і млину «Макарів вітряк» у Лебедині, нап’ються цілющої срібної води з Магдалининої криниці – у ній справді чималий вміст срібла... Шкода, вже не шумлять знамениті у ХІХ столітті шполянські ярмарки і базари, які підлітком разом із керелівським священиком Григорієм Кошицем відвідував Тарас Шевченко. Зате тепер нова «фішка» – час від часу хтось із українських політиків хоче перенести до Шполи столицю України. Точніше сказати – адміністративний центр, позаяк географічний вже тут.
Все це відомо. А ось що було невідомо, допоки випадково – а справді таки випадково, адже газета «Шполянські вісті» трапляється в Черкасах не часто – не натрапив у ній на замітку «Хто живе в німецькій Шполі?» Номер давнішній, ще від 19 лютого 2016 року, тому ту статтю передрукую без скорочень, вона невеличка. Можливо, матеріал стане краєзнавчим відкриттям не лише для широкого інтернет-загалу, але й для науковців-топонімістів, які досліджують походження населених пунктів. Тож...


«Поки не почалося...» з Борисом Юхном


«Доброго дня, вістяни! Давно не дає мені спокою одне несподіване невелике відкриття. Якось, повертаючись з Праги неширокими провінційними шляхами німецької Саксонії, побачила вказівник із назвою Spohla. Моєму здивуванню не було меж. Шпола (“h” не вимовляється – це знак довгого “л”, а “S” перед “р” вимовляється як “Ш”) – це невеличке типове, чисте та охайне, сорбське село в провінції Оберлаузітц у східній частині Саксонії. В цій частині Німеччини з давніх давен проживають сорби – тобто німецькі серби. Звідси й назва поселення, яке сербською мовою означає “спола” – “спала”, що трактується як попелище, згарище.
Селу понад 750 років. Сорби – це західнослов’янська народність, батьківщиною якої є вище названий Лаузітц і Бранденбург (що, до речі, означає “бранний бір”). Сорби (серби), тобто слов’янські племена, осіли в цій місцевості в часи великого переселення народів у VІ столітті. У них своя мова і своя культура, яка сильно відрізняється від німецької. Знаючи українську мову, можна зрозуміти, хоча і не все, сорбську. В цій частині Німеччини багато сіл і міст двомовні. Сорби, хоча їх всього на сьогодні налічується приблизно 20 тисяч, дуже бережуть свої традиції і свою мову.
Все це наводить на думку, що Spohla – це слов’янська назва поселення. І чи не наштовхує ця назва на паралелі по відношенню до трактування назви міста Шпола на Черкащині? В усякому разі – це інформація до роздумів краєзнавцям. Галина Обухова, Берлін».

Ось такий допис. Насамкінець для порівняння нагадаємо, як тлумачить походження назви нашої Шполи Вікіпедія: «Кількість версій про походження загадкового слова “Шпола” сягає десятка. Що ж до народних переказів, то вони виводять назву сучасного райцентру з козацько-гайдамацьких часів. У ХІХ столітті старожили розповідали державним чиновникам, що місто заснував гайдамацький ватажок Шполка. Він, мовляв, відійшовши від ратних справ, наприкінці ХVІІІ століття збудував курінь на лівому березі річки й оселився. Звідси пішла назва річки Шполка. Що ж до гайдамаки, то недовго вдалося йому пожити тут насамоті: незабаром біля нього з’явилися нові поселенці. Так і постало містечко, яке на честь старого отамана назвали Шполою».

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода