«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Дата: 27-05-2019, 09:19

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
Черкаси на поштових листівках

Понад століття минуло відтоді, як краєвиди нашого міста уперше потрапили на цупкий картон та стали надбанням кількох сотень обивателів. Як не дивно, але відтоді колекції філокартистів поповнилися усього шістьма чи сімома повноцінними наборами листівок та кількома десятками поштучних. Тож загалом це не дає приводу для того, щоб говорити про гідне представлення Черкас у такий спосіб. Не дивно: половину цього часу місто було типовим провінційним райцентром, згодом ще з десяток літ дуже активно змінювалося архітектурно. У Союзі в таких випадках було заведено представляти лише «нові пейзажі», а допоки їх назбиралася потрібна кількість – вже й 1960-ті минули. Утім, поштова історія Черкас почалася значно раніше.

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Курортний дебют
Півтора дореволюційних десятиліття наше місто дуже інтенсивно розвивалося торгівельно й промислово. Але таку «принаду» як економіка не надрукуєш, тож першим, що потрапило у тираж, стала живописна Соснівка. Від початку ХХ століття черкаська околиця зажила слави як відомий в європейській частині імперії курорт «дихального» напрямку. І для того, щоб петербуржці чи варшавці мали уявлення про майбутнє місце оздоровлення й відпочинку, ще вдома вони мали змогу придбати фотокарточки соснівських дач, а з 1914 року – ще й цілий фотоальбом. Звісно, оригінали такої поліграфії навіть в дуже солідних колекціях є великою рідкістю, ціна однієї листівки може сягати до сотні доларів.
А що ж, власне, Черкаси? Дійшла черга й до «великого» міста. Усього до революції було віддруковано до півсотні листівок. І знову ж таки, завдячуючи нашим небайдужим до історії сучасникам, їх теперішня візуалізація була втілена у два комплекти 2010 та 2011 років. Постаралися поліграфісти з видавництва І.В.С. за партнерства книгарні «Світоч». Перший випуск налічував 16 листівок, наступний - однією більше. У них і справді «всі Черкаси» тих часів: архітектурні, промислові, торгівельні...

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном



Довоєнні раритети
Зо півтора десятиліття по «великому Жовтню» було не до багатотиражних листівок. І майже зі стовідсотковою впевненістю можна сказати, що якби не колекціонери С.Скорогляд, О. Поліщук, В.Чернуха та О.Самков, ми б ніколи не дізналися про наше місто на поштових друках ранньорадянського періоду. Та творчо опрацювавши це «колективне надбання», 2011 року С. Скорогляд видав книгу-фотоальбом «Черкаси, Соснівка на листівках радянського періоду». У передмові до своєрідного путівника тими часами автор зауважив: «Перша фотолистівка міста Черкаси надрукована невідомим фотографом в 1924 році, а курорту Соснівка – 1928, остання чорно-біла листівка – у 1956 році. Рідкіснішими, ніж навіть дореволюційні, є чорно-білі фотолистівки та листівки, випущені в період 1935-1938 років. На них зафіксовані пам’ятники, споруди, куточки парків та соснівського лісу, які вже зникли з карти нашого міста. З 1961 року листівки з краєвидами Черкас, Соснівки почали друкувати кольоровими та масовим тиражем».


«Поки не почалося...» з Борисом Юхном


Залишається додати, що більшість довоєнних листівок з’явилися завдяки фотографіям С.Шиманського й були надруковані у столицях Харкові та Києві на фотоілюстраційних фабриках Державного видавництва «Мистецтво». Дещо із зображеного на них ще упізнається, але на більшості знімків - пам’ятки, яких вже давно немає, тож «прив’язатися» до місцевості допомагають підписи. Соснівка ж змінилася цілковито. І найбільше дивує засилля на її просіках, галявинах та в зонах відпочинку пам’ятників Леніну і Сталіну. Здається, їх до непристойності багато навіть за тодішніми мірками: статичних, динамічних, як у повний зріст, так і погрудь.

Нове місто
Коли обласний центр «відбувся», виникла необхідність констатації цього факту. Така, щоб всі побачили. Тому-то «черкаські» листівки початку 1960-х друкувалися не лише у республіканській «Радянській Україні», але й на ленінградській друкарні імені Володарського. Нової архітектури тоді ще було мало, тому більшість поштівок відтворювали панорами центральної частини міста (поштівками раніше інколи називали листівки, які відправлялися без конверта). Більшість світлин тих часів виконані майстрами Т.Бакманом, О.Кузьменком та М.Селюченком. Центр, соснівські санаторії, Дніпро: незмінні ще зі старих часів пріоритети. І лише ріка відтоді змінилася до невпізнання. На листівці «Дніпро біля Черкас» ми бачимо широку судохідну артерію, але ще не водосховище. А інша, «Водна станція», засвідчує появу припортових хрущовок, але човни на лівому березі вказують на те саме: «рукотворне море» лише створюється.
Дебютним повноцінним комплектом панорамних листівок, які презентували, фактично, вже інше місто, став набір 1970 року (на фото). Його видали у “Радянській Україні” накладом 50 тисяч, набір містив дев’ять кольорових світлин роботи М.Селюченка і кілька з них тут відтворені.

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Як будуємо, то й друкуємо
Далі в тираж пішов комплект акцентовано прямокутних листівок 1974 року від “Мистецтва”.
Майже всі краєвиди та будівлі нам добре знайомі. Єдина відмінність - вони ще не захаращені усілякими «мафами», рекламою та іншими потворними тулениками. Чистота, простір і море зелені... Найцікавішою у комплекті видається листівка «Холм Слави». Навіть українською ще не «Пагорб», але то другорядне. Головне - ще й пагорбу немає, а там де він невдовзі з’явиться - два металевих куби «1941» та «1945».
Напевне, цей комплект мав великий успіх, тож вже за три роки його довелося продублювати. Накладом 60 тисяч було видано аналогічну за дизайном підбірку з 17 листівок. Дещо зі старого поступилося місцем Батьківщині-матері на Пагорбі Слави, Будинку політосвіти, санаторію «Україна». Фотооновлення виконав Б.Міндель.
Найвідомішою з радянських часів стала великоформатна серія листівок із 17 штук, видана 1986-го до 700-річчя міста. Насправді фотографій у збірці значно більше, адже майже всі листівки містять по два знімки: панорамний вид та домінуючий об’єкт. Будинок торгівлі, нове приміщення Палацу піонерів, автовокзал, площа Слави, краєзнавчий музей засвідчили, що за порівняно невеликий проміжок часу Черкаси суттєво оновилися. Честь презентувати ці зміни 107-тисячним тиражем випала фотохудожнику В.Кримчаку.
Упродовж 1980-х на замовлення Міністерства зв’язку СРСР і незмінно 100-тисячним накладом було видано до десятка «одиночних» поштівок (вже навіть із надрукованими на звороті марками) та комплект Р,Якименка з 18 штук 1989 року. Озера парків 50-річчя й Перемоги, останнє «прижиттєве» фото готелю «Турист» у «Ювілейному», Палац одружень... До речі, саме будинок Щербини, з кінця 1960-х - РАЦС, - беззаперечний місцевий лідер з «поштового увічнення». Від дореволюційних часів до сучасності філокартистам відомі понад 30 його зображень.


«Поки не почалося...» з Борисом Юхном



***
У часи незалежності про «черкаські» листівки надовго забули. Нове не будувалося, старе втрачало привабливість, та й люди від таких найпростіших сувенірів потроху відвикли. Нарешті, хоч і не для повселюдного обігу, комплекти відродилися. Спочатку 2006-го у «Тріал Лімітед» вийшла серія «Свято-Михайлівський собор», згодом туристична агенція «Від краю-До краю» випустила «ремікс» вже відомих поштівок: «царських» та «середньорадянських». Доволі оригінальним став авторський набір з 12 листівок, виконаний і графічно опрацьований відомим фотографом І.Єфімовим та дизайнером О.Окунєвою у 2016 році. Як десь натрапите – придбайте, навіть якщо не маєте в ньому потреби. Така вже теперішня доля міських листівок: бути непотрібними сучасникам. Але цілком можливо, що ваші діти й онуки будуть іншої думки...

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода