«Для чого козі баян», або Хто слухає черкаських виконавців

«Для чого козі баян», або Хто слухає черкаських виконавців

Lemon Bite, Airline, Big Ben, PodZem, 4 Men In The Boat, «Шановні пішоходи», «Люди вітру», «Пропеллер Маргарити». «Що воно таке?» – прогнозовано запитає більшість пересічних читачів. А це назви десятків черкаських гуртів, які досі грають у підвалах і виходять на «велику» сцену бодай тричі на рік.
Усі вони родом зі студентських аудиторій і гуртожитків, більшість самородки, що, в кращому випадку, слухали Linkin Park, Nirvana, Queen, Pink Floyd і Rammstein. Не обійшлося і без українського почерку ВВ, Океан Ельзи, Скрябін, Тартак, С.К.А.Й., Юркеш.
Нині у репертуарі черкаських гуртів, зазвичай, до десяти авторських композицій і двадцятка каверів. З таким багажем містечкові виконавці грають на закритих вечірках, корпоративах, фестах і благодійних заходах. Часто працюють в мінус, погоджуються на будь-які пропозиції, аби «засвітитися». Це реалії такого собі черкаського шоу-бізнесу.

Солісти-вокалісти, що не працюють з гуртами, зароблять талантом лише у ресторанах і на приватних вечірках. Вряди-годи їх запрошують на розігрів до зірок, скажімо, у Долину троянд. Знаю, бо сама співала перед виступом Віктора Павліка «Ой, мамо, шикидим» і все таке.

«Для чого козі баян», або Хто слухає черкаських виконавців

Минулими вихідними у Черкасах типу відбувся День вуличної музики. Чого «типу», бо цей музичний фестиваль в Україні традиційно проходить у третю суботу травня, що цьогоріч припала на 19 травня, а не 26-те, як у Черкасах. Знаю, що перенесли через День пам\’яті жертв політичних репресій. Гаразд. Із 16-ої до 18-ої на прохідній зоні біля мерії, за ОДА та біля Будинку торгівлі хтось щось грав. Купка перехожих гаяли час під музичний супровід. Аж дві години організатори дали виконавцям для розкриття талантів, тоді як у Києві грали зранку до ночі. Черкащан же з 18-ї години розважав духовий оркестр. Не маю нічого проти класичної інструменталістики, та ми говоримо про сучасну українську музику і конкурентоздатність місцевих виконавців.

«Для чого козі баян», або Хто слухає черкаських виконавців

Не дивно, що більшість здібних музикантів і співаків їдуть геть із рідного міста, бо тут тісно, тут не цінують і не потребують. Селебретіз, що родом із Черкащини, цілий перелік: від Андрія Хливнюка до Альони Омаргалієвої, я вже мовчу про Винника, бо то окрема історія. От їх слухають. Чому?

По-перше, вони роблять масову музику, а не елітарну, по-друге, вони виїхали за межі області і сприймаються як спешл-старз. До речі, квитки на їхні концерти вдома продаються по ринковій ціні. Жодних пільг «для своїх».
Насправді, у Черкасах достатньо молодих, перспективних виконавців, вони знімають кліпи, співпрацюють із MOON Records, гастролюють у Європі й США, при цьому залишаються невідомими вдома. Я навмисно уникаю імен, щоб не вирізняти когось з-поміж інших. Вони самотужки записують треки, організовують продюсування і таки продають музику. Чи просто це зробити? Однозначно, ні. «Просто» – це сидіти з гітарою біля «Любави», а створити якісний контент – справа кропітка, дорога і не завжди виправдана. До того ж, виконавці самі обирають: писати «попсу», чи експериментувати у нових стилях. У першому випадку «піпл схаває» матеріал, у другому – «схавають» вас. Або вистрелить як та палиця, що раз у рік. Тут уже, як пощастить.

Що ми можемо зробити, щоб не скаржитись? Варіант номер раз – відкриті простори для виконавців, не один День музики, а постійно діючий арт-простір, як у Палаці молоді. На жаль, він не досить популярний через нецентральну дислокацію і погану популяризацію. Як виконавцям, так і глядачам бракує інтерактиву та заохочення. Варіант номер два – просування музичних проектів і фестивалів. То є величезний шмат роботи, скажуть люди з досвідом, але розголос і вихід на всеукраїнський рівень приваблює як виконавців, так і туристів. Все впирається у що? Правильно – гроші. Для цього є гранти, меценати і Громадський бюджет. Варіант номер три – потужна студія європейського рівня, яка б не поступалася столичним. Зробити запис у Черкасах буде, очевидно, дешевше, ніж у Києві. І це позитивно вплине на імідж міста, де працюють відмінні фахівці зі звукозапису та промоції. Як показує практика, ІТ-кластер чудово працює на експорт, значить, музиканти теж можуть.
Але для всього цього треба, насамперед, споживати українське, як не банально це звучить. На щастя, квота україномовного контенту на українських радіостанціях нині складає 35 %. Цього іще не достатньо, як на мене. Втім, відколи діє Закон, мені стало цікаво слухати радіо, з’явилося багато нових виконавців і це, однозначно, круто. Хоч і треки постійно повторюються. Чим нас годують у радіоефірах, читай у наступному блозі. А тим часом перевір плейлист у своєму мобільному.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x