Фестивалі – це величезна відповідальність для організаторів, їхні недоспані ночі та попсовані нерви, це прагнення досягти поставленої мети та після завершення – невимовне відчуття від усвідомлення того, що вони це зробили.
Для учасників фестивалі – це чудова нагода заявити про себе, продемонструвати свою творчість, заручитися підтримкою постійних та нових шанувальників. Для гостей – це ідеальна можливість на певний час забути про щоденні клопоти, вирватися з буденного ритму життя, збагатитися враженнями, новими знайомствами, поспілкуватися у невимушеній атмосфері з друзями, зарядитися енергією та закарбувати у пам’яті яскраві миттєвості події.
Першого червня літній фестивальний сезон стартував у багатьох куточках України, та мова йтиметься про унікальний Buky Grill Fest, який для мене став беззаперечним вибором поміж усіх першочервневих фестивалів. У мальовничому куточку Черкащини, «українській Швейцарії», серед казкових краєвидів, я мала нагоду зустрітися з друзями, чиїм талантом, мистецьким смаком, силою духу, людськими та сімейними цінностями щиро захоплююся, чий світогляд поділяю.
Минулоріч на VIRAfest в Чигирині волею долі моя родина познайомилася з молодою родиною талановитого музиканта, самобутнього хіп-хоп виконавця Назара Хассана і відтоді ми підтримуємо спілкування, наскільки це можливо в шаленому вирі подій та поміж кропітких процесів втілення творчих ідей. Ми з чоловіком щиро вболіваємо за проекти Хаса, слідкуємо за творчим розвитком, виходом нових пісень, ділимося враженнями.
Рік тому Хас випустив альбом «Мегаполіс», а цьогоріч виконавець презентував на Buky Grill Fest пісню «Дикий Кач» зі свого нового однойменного альбому, до запису якого наразі йде ретельна підготовка. Відтак, під час нашого неофіційного спілкування у Буцькому каньйоні Назар поділився секретами підготовки до виходу нового альбому, час від часу приправляючи розмову мудрою філософією.
− Наразі я готую програму за альбомом «Дикий Кач» для повноформатних концертів. Спочатку я планую представити програму для своїх, для своїх це легше зробити вперше, спробувати, як реагують твої люди, а потім показувати вже незнайомій публіці. Сьогодні на Buky Grill Fest «Дикий Кач» теж звучатиме.
Минулоріч під час Спортивного фестивалю в Черкасах ми говорили з Хасом про руйнацію стереотипів позитивної музики, як примітивної. Тоді Хас запевнив, що «позитивна музика може бути змістовною» і довести це він намагається своєю творчістю. Не зрадив Назар цим принципам і в новому альбомі.
− Я хочу, щоб людина слухала пісню. Зараз на піснях, де багато тексту, я намагаюся запустити челенджі, щоб людина сама, своєю головою спочатку послухала, потім своїм ротом проговорила ті слова, і аж тоді відчула себе крутою. Тут історія здебільшого про відчуття своєї крутості. Свого часу в Штатах музика не стала позитивною в плані «хіхі-хаха, як нам добре живеться», вони абсолютно перевернули шоу-бізнес догори дриґом, коли в своїх піснях почали говорити: «я класний, не подобається – не слухай, якщо ти теж класний – слухай». Відтак, класні збиралися навколо класних. Наразі в альбомі є 7 пісень, разом з тими двома, які вже вийшли (авт. – «Дикий Кач» і «Нема питань»), і там буде лише одна пісня ліричного характеру, де я реально попрацював над музикою. Там дуже особиста історія – це історія моєї сім’ї, моєї молодої сім’ї, про нелегкий період, який нам вдалося пережити. Я написав цю пісню у 2019, після того, як наша сім’я прожила дуже складний період втрат, зрад, багато всього. Ми через все пройшли, і в одну мить я зрозумів, що мусить бути така пісня, крутість мусить бути обґрунтованою, крутість не може бути пустослів’ям, крутість мусить бути з певною історією. Якщо людина проходить через якусь певну невдачу, вона стає сильнішою, в моєму розумінні крутішою.
Мене, як слухачку, давно цікавило, як визначає музикант, чи здобуде та чи інша пісня популярність, які фідбеки автор чи виконавець вважає ефективними.
− Все основне відбувається до публікації. Так, після виходу пісні я слідкую за статистикою, але та статистика вже нічого не дає, вона вже нічому не навчить. Вчить фокус-група. Фокус-група – це найважливіше. По-перше, ми підійшли до запису альбому «Дикий Кач» так, як не підходили ще ніколи. Ми витрачаємо на це набагато більше часу, ресурсу, ідей, ми даємо собі набагато більше часу на паузи. Раніше було так: послухали – «О! Кльово!» і випускаємо пісню. Зараз по-іншому: допоки не з’являються мурашки, ми нічого нікуди не випускаємо. Ми сідаємо працювати: Ксеня (авт. – дружина), у якої за спиною величезна музична школа і перфектний музичний смак, мій друг Віталій Літягін (авт. – саунд-продюсер), з яким ми більш, ніж 8 років працюємо, відповідно, його рівень постійно вдосконалюється, зважаючи ще на ряд артистів, які у нього записуються. Ми 3 дні працюємо над піснею, а потім кажемо: «всьо, друже, зустрінемося через місяць, послухаємо на свіже вухо». Ми зустрічаємося через місяць: «Є? З’явилися мурашки? А от тепер зводимо і робимо мастеринг (авт. – фінальний етап створення аудіо треку)».
Але окрім цього, є люди з якими я можу просто зустрітися, взяти навушники і включити їм пісню. Зазвичай це люди абсолютно різної статі, віку, музичних вподобань, з абсолютно різними інтересами, вони займаються абсолютно різними справами, і джерело прибутку, що дуже важливо, у них абсолютно різне. Наприклад, коли я випустив «Дикий Кач», наступною піснею мала бути «Є багато». Ми її послухали, вона всім нам сподобалася, до сьогодні, коли я її чую, ідуть мурашки… Але вона не травнева, і вона би дуже сильно понизила планку «Дикого Качу». А така пісня в альбомі, яка би була на рівні з «Диким Качем», тільки «Нема питань», яку я планував закинути аж восени, бо я розумів, що там трішки грузний настрій, і я розумію настрій людей. Але коли я показав «Є багато», всі сказали: «Круто, чувак! Лайтово, але круто». Як сказала одна мудра людина, всьо, що тобі казали до «але» можеш викинути. Тому, вона крута, я знаю, що вона зайде, але це пісня, яка сприйметься літом, і я розумію, що мій глядач скаже: «Блін, та це крутий трек, це дуже крутий трек, а якщо ви в це не вірите, послухайте, що зробив цей чувак дві пісні перед тим. Є ще якісь питання? – нема питань». Я презентуватиму «Є багато» вже зовсім скоро на одному з літніх фестивалів, а офіційно вона вийде в липні.
Не могла не запитати про досвід зі збору коштів на запис нового альбому на краудфандинговій інтернет-платформі (платформа спільнокошту), адже креативний підхід Хаса на мене особисто справив неабияке враження. За певний внесок, Хас, відповідно до суми, пропонував шанувальникам різноманітні заохочення: відеоподяку, диск з автографом, квитки на концерті у будь-якому місті, фотосет і навіть час проведений разом на студії звукозапису. Та я б у свої тінейджерські роки мозок би батькам та родичам винесла за шанс доторкнутися до кумира, поспілкуватися з ним, чи то пак – сфоткатися на студії! Ех, не було в наші часи таких можливостей!
− В краудфандингу ми дійшли до етапу близько 70%, це все одно вважається, успішним проектом. Але я не особливо зараз розраховую на ті гроші в плані запису альбому, тому що процес їх отримання, як і все в нашій державі, іде дуже довго. Хоча ми й не зібрали 100%, мені було приємно, що платформа була в шоці від тих інтерактивів, які ми придумали, і зараз представники краудфандінгу під час своїх лекцій ставлять нас у приклад, тому що ми перевернули гори для збору коштів на альбом. Ясно, що для запису альбому недостатньо цієї суми, але у мене ще все літо попереду.
Під час розмови я поцікавилася, чи продовжує Назар займатися сценічною майстерністю, і чи не планує в перспективі нові проекти.
− Наразі ми займаємося тільки ХАСом і всім, що крутиться навколо цього проекту. Сценічна майстерність – це на той період, коли немає концертів. Я не корпоративний пацан, тобто я не виступаю на Новий рік, я не виступаю на грудневі свята, тобто зима і початок весни – це дохлий сезон, і протягом цих 4-5 місяців, до середини квітня, я займаюся сценічною майстерністю. Як би там не було, це не історія заробітків, це історія реалізації. Але рано чи пізно доходить до того, коли я розумію, що досить, що хочу знов займатися своєю музикою, а не чужою, або займатися своєю реалізацією, а не вдосконалювати чужу. Взимку я впадаю у «зимову сплячку» і зазвичай нічого не пишу. У нас же, як відомо, «від Романа до Йордана українська рамадана», тому у той період нічого не пишеться.
Звісно, поставила я питання і на перспективу, чи стало вже традицією для Хаса підводити підсумки музичного року у рідному Львові.
− Не факт, що це буде останній концерт року, ми вже забронювали дату дещо раніше, на 2 листопада. Там звісно буде відчуття звітності, оскільки якраз до того часу готується завершення всього альбому. Я не знаю, чи я встигну зробити альбом до концерту у Львові, але я буду дуже старатися.
До зими ще далеко (ще так далеко до зими і до морозів ;)), попереду спекотне концертно-фестивальне літо, з якого необхідно вижати максимум. Власне це і почав робити Хас на Buky Grill Fest: після саунд-чеку на спортивній локації зважився стрибнути зі скелі, що на 24 метри височіла над бурхливими водами Гірського Тікича, та, підзарядившись від вибуху адреналіну, дико прокачав фестиваль, потішивши публіку піснями з різних альбомів та нікому не відмовивши у спільному фото.
Свіже повітря, фантастичні краєвиди Буцького каньйону, до речі, за словами Хаса, це найкрутіша і найоригінальніша локація, у якій йому доводилося виступати, смачна їжа, цікаві люди, унікальні вироби народних майстрів, якісна драйвова українська музика – Buky Grill Fest ще кілька днів відгукувався солодким болем у моїх м’язах після фірмового «дикого качу» від Хаса та ще довго позитивні миттєвості виринатимуть в уяві, мабуть, до наступного гастрономічного фестивалю в Буках.
Buky Grill Fest – це крута локація, круті люди, крута музика, тож варто щороку підтверджувати свою крутість, пам’ятаючи слова Хаса про те, що крутість не може бути пустослів’ям, а мусить мати певну історію.
