Як чумаки по сіль ходили...

Вікторія Гуро, RSS,
Дата: 16-06-2019, 16:56

Серія 1

Люди, мов птахи. Одні осідлі. Ну ті, що народжуються і помирають на одній і тій же території. Як от горобці, ворони, яструби чи папуги.

А є ті, що кочують з місця на місце, з країни в країну. Шукають комфортнішого чи зручнішого для себе середовища, щоб там, в цьому комфорті збудувати гніздо і висидіти пташенят.

Уже кілька днів поспіль спостерігаю за українцями, що залишили свої домівки, рідні міста і гайнули в "іншу реальність" (Польща)

І в кожного мета своя.
Хтось за кращими заробітками.
Хтось - "бо все достало"
А хтось - за кращими умовами для простого буття.

Я ніби нікуди не виїжджала, скажу чесно. Ніби той самий район Хімселища і наші гуртожитки просто перенесли сюди, в Зелену Гуру. І люди такі ж...
Трудяги-роботяги, які вкалують весь день на Пана, а потім, ввечері щось на швидку руку готують, бо пожрать щось треба, смалять цигарки частково провезені, як контрабанда, влаштовують посиденьки під під'їздом, обговорюють роботодавців, знаходять крайнього у бідах, за політику - не чула, п'ють польське пиво, знову палять і йдуть спати. Краще, звісно, тим, хто парами приїздить. Веселіше, зручніше..

А ранком - автобус і робота.
Питала, хто де влаштувався?
Той на автозаводі, той на морозиві...

Життя бентежне, якщо людина його навчилася сприймати таким.
І якщо в Україні все було "ну такоє" або 'кошмар", то в якій би ти країні не був тебе оте "Такоє" буде переслідувати. Колись мені малій мій брат сказав "Гарно там, де нас немає, де ніколи не було і ніколи не буде! " І то є 100% правда. Кожен коваль свого щастя. А праця, якою ти займаєшся має бути такою, що приносить тобі той кайф, якщо не в процесі, то хоча б в її результаті. І результатом не завжди буде заробітна плата. Та якщо ж людина забула, що таке дивуватися, як то цікавитися і бути цікавим то тоді і виходить, що "Такоє" переслідує її скрізь, де б вона не була.
У кожного є ота властивість дивуватися, цікавитися, покращувати власний настрій... Але це ж щось робити треба для цього! А людина типу для себе працює, а виявляється радіти тій праці не вміє?
Знову підтверджується статус "я люблю нить" .
У нас більша половина населення - ті, хто любить стогнать, нить, страждать, хандрить, сумувать... І вони постійно шукають кращого для себе! Але... Звичка править цими людьми.
Але є й ті, у кого "удівлялка" попросила інших картинок, заставок і статусів, і вони просто облишили все в рідній стороні і гайнули до Польщі аби обнулитися чи то пак перезавантажитися..

Я писала, що мій цьогорічний забіг з екстримперешкодами буде іншим.
І радію, що мені його проходити допомагає дівчина з Одеси. Яка, як і я, майже, приїхала за новими враженнями.
Перезавантаження розпочалося з того самого моменту, коли я сіла до автобуса Черкаси - Вроцлав. (То окрема замальовка буде про перевізників)
А далі ...надцять годин в дорозі, опухші ноги, затерпша п'ята точка і кордон. І кожного разу це окрема серія серіалу. Вибачайте за тавтологію. М'ясо, сири, молоко, Сало, алкоголь, тютюн... Під знаком "Нізя" .
Але ж обов'язково хтось та й порушить закон. Таким був автобус перед нами. 52 особи просто залишилися без змоги перетнути кордон України з Польщею, бо водії вирішили, що вони найкмітливіші у світі і зможуть перевезти тютюнову контрабанду... Автобус - на штрафмайданчик, а люди за власний кошт мусили проситися до інших, аби доїхати до свого міста.
Ну чим не історія для того аби здивуватися?
Хай ваші здивування будуть лише від чогось позитивного і прекрасного. А моя історія продовжується...

Далі буде!
#добретамдетиє

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода