Черкащанин Вадим Комаров став другим у Європі журналістом, який загинув від початку 2019 року через свою професійну діяльність. Про обставини вбивства Вадима Комарова, фізичну безпеку працівників ЗМІ в Україні, боротьбу зі системною безкарністю за злочини проти журналістів ішлося під час прес-конференції, організованої Національною спілкою журналістів України 21 червня.
Участь у заході взяли голови НСЖУ Сергій Томіленко, головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва, секретар НСЖУ, медіа-юрист Валерій Макеєв, а також журналісти черкаських та центральних ЗМІ, громадські активісти, друзі та близькі Вадима Комарова. Прес-конференція, що відбулася в Черкасах, розпочалася хвилиною мовчання на знак вшанування всіх загиблих журналістів.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко наголосив, що на сьогодні ситуація із фізичною безпекою журналістів в Україні надзвичайно трагічна. Щорічний «Індекс фізичної безпеки журналістів», який НСЖУ проводить спільно з партнерами, фіксує не менше 80 нападів на працівників ЗМІ.
− На жаль, на противагу немає успішних справ розслідування таких злочинів, що дає нам право говорити про системну безкарність, − наголошує Сергій Томіленко. – НСЖУ, як найбільше журналістське об’єднання, постійно закликає до публічних звітів керівників правоохоронних відомств. Та на сьогодні правоохоронці не готові до відкритого діалогу.
Щодо ходу розслідування вбивства Вадима Комарова, то від початку актив НСЖУ був критично налаштований: не було належних звітів від правоохоронців та відкритості по цій справі.
− Також ми переконані, що причиною вбивства стала саме робота Вадима. Тож і стаття, за якою відкрито справу, мала б бути перекваліфікована на професійну 345 (замах на життя журналіста), а потім після смерті Вадима на 348, − наголошує Сергій Томіленко. – Нині розслідувальну групу було посилено, її очолив заступник Сергія Князева. Зі свого боку будемо здійснювати громадський контроль, аби винних у такому жорстокому злочині було покарано. Убивство Вадима Комарова – це злочин проти всіх журналістів загалом.
Також голова НСЖУ закликав колег до солідарності, щоб теми захисту журналістів та злочинів проти працівників ЗМІ активно висвітлювалися, адже це – «теми виживання нашої професії в Україні».
− Мені було 13 років, коли сталася трагедія із Георгієм Гонгадзе, − розповідає головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва. − Я дуже добре пам’ятаю, як цей злочин обіцяв розслідувати Віктор Ющенко, а потім й інші політики, які приходили до влади. Через 16 років ситуація повторилася – у центрі міста був убитий Павло Шеремет. У той день Петро Порошенко заявив, що розслідування − буде справою честі. Міжнародна спільнота тиснула на владу, і я мала надію, що хоча б тут щось зміниться. Минуло майже 3 роки, але обставини смерті Павла нам і досі не зрозумілі. Офіційне слідство має щонайменше 5 версій, але відповіді на питання, хто вбив Павла Шеремета, не має. Так само ми не знаємо, хто був замовником убивства Гонгадзе.
Пані Севгіль наголошує, що від тих страшних подій минуло майже 19 років, і нині на ось такій безкарності виросло ціле покоління українців.
− Вадим Комаров – перший журналіст в Україні, убитий після Павла Шеремета. Я дуже добре розумію, що нині відчуває родина Вадима та черкаські журналісти. Адже 3 роки тому, після трагедії з Павлом, пережила подібне – ти починаєш боятися за своїх журналістів, які працюють в ньюз-румі, починаєш по-іншому ставитися до своєї роботи. Єдиний вихід – це солідарність, а також продовжити справу, яку робив Вадим Комаров. Ми в «Українській правді» готові публікувати розслідування регіональних журналістів, адже це також спосіб захисту. А також закликаю черкаських журналістів створити ініціативну та докласти максимум зусиль, аби вбивство Вадима Комарова не лишилося не розкритим. Адже, якщо ми не будемо знати відповіді на такі питання, ця безкарність буде повторюватися й надалі.
Натомість, зважаючи на те, як відбувалося розслідування злочину проти черкаського журналіста, медіа-юрист, секретар НСЖУ Валерій Макеєв висловлює підозру, що це вбивство так і лишиться не розкритим:
− Учора констатуємо вбивство журналіста – і лише вчора з’являється фоторобот. Якщо він уже є, то має бути доступним для громадськості, одразу, коли з’являється. Слідство має надавати доступ до певних речей, коли мова йде про настільки резонансний злочин. Знову ж «під дату» з’являється потужне керівництво, яке очолює слідчу групу. Але чому це не було зроблено одразу після нападу?.., – каже Валерій Макеєв. – Залишається дуже багато інших питань, які наводять на страшну думку – шанс, що ця справа буде доведена до кінця мізерно малий, не більше 1−2 відсотків…
