Про роботу

Вікторія Гуро,
Дата: 26-06-2019, 21:07

Ну що, як робота?", "Як тобі працюється?", "Ти вже на роботі?", "А коли ж ти на роботу?"

Ці запитання я чую з минулого понеділка від всіх знайомих і рідних. І НЕ ТІЛЬКИ Я! Всі, хто приїхав в той же час і на таку ж працю, як і я. А система така, що документи мої "їдуть" до роботодавця, а потім приходить запрошення, де буде написано, що "мене чекають" ))
- І що ж ти робиш!???
- Відпочиваю!
Природа неймовірна... От аби ще комарі не були такими клятим, то взагалі б можна жити в лісі. А ліс дикий мішаний або ж чисто сосновий із дикими тваринами, яких можна побачити прямо біля будинку.
Йдеш собі стежкою, аж тут вуха косулі з трави.
Ну чим тобі не сафарі?))
А ще цей хостел, в якому я мешкаю, колись давно був готелем. Теперішні постійні мешканці кажуть, що інколи поляки й зараз приїжджають, щоб зняти номер. Та в такому чудовому місці можуть жити тільки українці... Так!
- Ви вже стільки тут?
- Вже рік.
- А самі звідки?
- З Одеси. Але море ніколи не любив. Хотів жити в лісі. Мрія здійснилася! Дихаю хвоєю і травами...

Риба шукає, де глибше, а людина - де краще!
Пам'ятаю, Ба розповідала, як вони переїхали до Золотоноші з Полтавської області. Бо і землю дали для будівництва і роботу дідові запропонували хорошу - Комбінат хлібопродуктів, теперішній "Златодар"...
Поляки з Польщі, українці з України, індуси з Індії, сірійці з Сірії.... Шукають кращого життя, кращих умов і кращих правил... А ще кожен шукає себе! Або ж тікає від себе. Війна в кожного своя. Хтось воює з собою на рідній території, а хтось - за надцять кілометрів.
Хтось шукає стабільності і спокою, а комусь до душі - постійний стрес і розрулювання складних ситуацій. Тут для наших, як і для індусів - спокій, комфорт і СТАБІЛЬНІСТЬ. Тому, багато хто повертатися до України й не збирається.
А хтось вже осів назавжди, знімає житло, перевіз дітей...
Кажу ж, що Люди - птахи.
Але добре лише тим, кому було добре і вдома.
Питають: "Як там тобі на чужині? "
А я вам скажу, що враження, ніби я тут живу давно, просто на якийсь час покинула Польщу, аби народити дітей в Україні. Все знайоме, рідне і комфортне.
От аби ще мову згадати.

...
Занесло в спогади. Заносить, коли я просто сиджу на березі ставка і дивлюсь як безтурботно ( так здається) хлюпочуться качаточка. Їм посеред озера хату побудували, щоб вигрівати майбутнє покоління. ГОДУЮТЬ ВСІ! Таке хобі є у місцевих "Покорми качку". А поруч з ними, трохи лякливі, але вгодовані дикі голуби...
Wagmоstaw - місцина, щоб релаксувати. Наче район Соснівка перемістився в іншу країну і прихопив з собою трохи парку Перемоги: каштани, верби, берези, клени, липи і ставок з фонтаном...
А люди
Люди різні. Є ті, що турбуються про своє, рідне, а є й ті, яким по... з високої дзвіниці на все і на всіх. Вони так само гадядь на своїй же землі, як і українці в Україні. Десь таки прогалина у вихованні є. Та й про любов до себе і до іншого живого теж можна філософствувати.
Та не на часі, бо творча відпустка - це не про оцінку чи аналіз, це коли ти опановуєш мистецтво "Просто жити! Просто лежати! Просто малювати і нічого не планувати!"
Це коли ти потопаєш в ароматі липового цвіту, чуєш лише як хрумтять шишки під ногами, як скрегочуть сороки, бачиш як по велодоріжці біжить рудохвоста лисиця...
біжиш по біговій доріжці на величезному стадіоні разом з поляками, стрибаєш на скакалці, потім лежиш по центру стадіона на свіжоскошеній траві, зеленій траві і чуєш лишень своє серце і бачиш над собою хмари...

Я зараз, наче кішка, що знається лише на тому, як краще поїсти і де краще поспати.
Світ не має меж!
Межі ми малюємо для себе самі!

Ну от, ще одна замальовка готова.
Вам гарного дня альбо ночі, а я піду скуштую польське манго))

Далі буде.
#добретамдемиє

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода