Про роботу

Ну що, як робота?\”, \”Як тобі працюється?\”, \”Ти вже на роботі?\”, \”А коли ж ти на роботу?\”

Ці запитання я чую з минулого понеділка від всіх знайомих і рідних. І НЕ ТІЛЬКИ Я! Всі, хто приїхав в той же час і на таку ж працю, як і я. А система така, що документи мої \”їдуть\” до роботодавця, а потім приходить запрошення, де буде написано, що \”мене чекають\” ))
– І що ж ти робиш!???
– Відпочиваю!
Природа неймовірна… От аби ще комарі не були такими клятим, то взагалі б можна жити в лісі. А ліс дикий мішаний або ж чисто сосновий із дикими тваринами, яких можна побачити прямо біля будинку.
Йдеш собі стежкою, аж тут вуха косулі з трави.
Ну чим тобі не сафарі?))
А ще цей хостел, в якому я мешкаю, колись давно був готелем. Теперішні постійні мешканці кажуть, що інколи поляки й зараз приїжджають, щоб зняти номер. Та в такому чудовому місці можуть жити тільки українці… Так!
– Ви вже стільки тут?
– Вже рік.
– А самі звідки?
– З Одеси. Але море ніколи не любив. Хотів жити в лісі. Мрія здійснилася! Дихаю хвоєю і травами…

Риба шукає, де глибше, а людина – де краще!
Пам\’ятаю, Ба розповідала, як вони переїхали до Золотоноші з Полтавської області. Бо і землю дали для будівництва і роботу дідові запропонували хорошу – Комбінат хлібопродуктів, теперішній \”Златодар\”…
Поляки з Польщі, українці з України, індуси з Індії, сірійці з Сірії…. Шукають кращого життя, кращих умов і кращих правил… А ще кожен шукає себе! Або ж тікає від себе. Війна в кожного своя. Хтось воює з собою на рідній території, а хтось – за надцять кілометрів.
Хтось шукає стабільності і спокою, а комусь до душі – постійний стрес і розрулювання складних ситуацій. Тут для наших, як і для індусів – спокій, комфорт і СТАБІЛЬНІСТЬ. Тому, багато хто повертатися до України й не збирається.
А хтось вже осів назавжди, знімає житло, перевіз дітей…
Кажу ж, що Люди – птахи.
Але добре лише тим, кому було добре і вдома.
Питають: \”Як там тобі на чужині? \”
А я вам скажу, що враження, ніби я тут живу давно, просто на якийсь час покинула Польщу, аби народити дітей в Україні. Все знайоме, рідне і комфортне.
От аби ще мову згадати.


Занесло в спогади. Заносить, коли я просто сиджу на березі ставка і дивлюсь як безтурботно ( так здається) хлюпочуться качаточка. Їм посеред озера хату побудували, щоб вигрівати майбутнє покоління. ГОДУЮТЬ ВСІ! Таке хобі є у місцевих \”Покорми качку\”. А поруч з ними, трохи лякливі, але вгодовані дикі голуби…
Wagmоstaw – місцина, щоб релаксувати. Наче район Соснівка перемістився в іншу країну і прихопив з собою трохи парку Перемоги: каштани, верби, берези, клени, липи і ставок з фонтаном…
А люди
Люди різні. Є ті, що турбуються про своє, рідне, а є й ті, яким по… з високої дзвіниці на все і на всіх. Вони так само гадядь на своїй же землі, як і українці в Україні. Десь таки прогалина у вихованні є. Та й про любов до себе і до іншого живого теж можна філософствувати.
Та не на часі, бо творча відпустка – це не про оцінку чи аналіз, це коли ти опановуєш мистецтво \”Просто жити! Просто лежати! Просто малювати і нічого не планувати!\”
Це коли ти потопаєш в ароматі липового цвіту, чуєш лише як хрумтять шишки під ногами, як скрегочуть сороки, бачиш як по велодоріжці біжить рудохвоста лисиця…
біжиш по біговій доріжці на величезному стадіоні разом з поляками, стрибаєш на скакалці, потім лежиш по центру стадіона на свіжоскошеній траві, зеленій траві і чуєш лишень своє серце і бачиш над собою хмари…

Я зараз, наче кішка, що знається лише на тому, як краще поїсти і де краще поспати.
Світ не має меж!
Межі ми малюємо для себе самі!

Ну от, ще одна замальовка готова.
Вам гарного дня альбо ночі, а я піду скуштую польське манго))

Далі буде.
#добретамдемиє

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x