Отож тепле… та ні… гаряче літо! І спека… така ж нестримно гаряча, як і політичні пристрасті… Вибори – ну, самі розумієте… торжество демократії! Бо наші славні депутати ледачкували – дрімали у сесійній залі… пили гарячу каву у парламентському буфеті… а то й взагалі на засідання не ходили.
А тут їм бац – і сказали… Досить на засіданнях дрімати, досить каву-кавоньку пити – ідіть-но, хлопці, на вибори!
А вибори – це ж річ сувора… Можуть обрати, а можуть і ні.
Електорат… (тобто ми з вами!) він же злопам’ятний. Бідолашний політик вже давно і забув, а за що ж він голосував і які ж рішення приймав. А електорат не забуде. Політику хочеться – бути у вирі подій… на Канарах відпочити… А електорат проголосує і тим самим скаже – сиди в Україні… бо тут «зелений» туризм активно розвивається!
А на Канарах «зелений» туризм розвивати не треба. Його вже там давно розвинули. І до того ж без участі українських політиків.
А українці – люблять пожартувати! Бо так, як вони пожартували на президентських виборах, рідко де у світі жартують. Хоча прецеденти, здається, і були.
Ну, дуже вже набридло багатьом з виборців слухати як спікер скликає депутатів до сесійної зали, а вони туди… не поспішають. Отож, може, і захочуть cвій, до болю рідний парламент – рішуче оновити.
Бо життя – це оновлення! Бо стояти на місці не можна. Треба кудись іти. Отож Україна і шукає свій шлях. Шукає напружено, шукає не без сумнівів.
А літо – це ж така потужна пора… Ну, щодо можливостей поповнити власний організм – чималенькою дозою вітамінів! А чого ж… і огірки, і помідори є… І кабачки теж. І бурячки з морквочкою молодесенькі. І капусточка. Отож як кажуть – живи і радій! Ну, в міру наповненості власного гаманця. Бо і ціни інколи кусючі.
Та помічаючи, як організм наповнюється необхідними йому вітамінами, не треба забувати і про вибори. Бо не зразу і второпаєш, а за кого ж голосувати.
Але все ж політики і радують. І не тільки тим, що люблять пити каву. Так, про одного з відомих політиків я з власної політичної недосвідченості думав, що він тільки і знає слова – підвищення ціни на газ… А це дивишся на яскраві, соковито оформлені бігборди з його зображенням і бачиш там і інше слово – стратегія… Дивишся і повірити власним очам не можеш. Та невже хоч хтось з наших політиків у своєму невпинному зростанні доріс, нарешті, до розуміння – такого непростого слова!
А політик так пильно і у той же час з надією дивиться на всіх з бігборда – то ви ж таки, за мене проголосуйте!
І ось тут і починаються терзання, бо проголосувати ніби не хочеться. Та і не проголосувати якось незручно.
Ідеш вулицями свого рідного міста, огорнутими шаленою спекою. А чого ж ідеш?! Бо радіо говорило – можна трохи дешевше придбати мед.
Так! Cаме так… Від дьогтю політичних сумнівів – до трішечки дешевшого, але меду!
Отож ідеш, а тобі пропонують газети-агітки. І ти їх береш, аби уважно з ними ознайомитись вже після вечері.
Береш і думаєш – та невже усі оці особи з бігбордів і агіток нас тільки розчаровуватимуть?! Та не може такого бути… Хтось же і не розчарує!
Ми раніше чомусь вважали, що маємо справу з конячими дозами демократії. А тепер інколи здається, що до конячих доз ми переходимо лише тепер.
Бо на демократію тільки і надія! Отож тягни, конячко, політичного воза! Може, таки дотягнеш до перспективних і результативних шляхів… А ми вже крокуватимемо за возом і постараємося усе ж не відставати.
А на завершення – усмішка… Бо ми ж з вами… що там не кажіть – весело живемо! А хіба ж ні?!

ЗАБИВАЄ ДУХ

І по спіралі, і по колу
Життя квітує, як завжди.
Шторм інформації навколо!
І вже від нього не втекти…

Блука у інтернеті Мина,
То й сумнів дуже нелегкий:
– Ну, що ті фейкові новини!
Ну, що ті, вибачте, чутки…

А Катря у тривожній тиші
Власних думок і біль, і рух:
– Бува, чутки настільки свіжі,
Що просто – забиває дух!