Досьє

Справжнє ім’я: Ольга Курська
Вік: 28
Сімейний стан: неодружена
Кумири: немає
Улюблена страва: олів’є, вареники з вишнями
Книга: А. Камю «Чума», Ф. Кафка «Процес», Дж. Роулінг «Гаррі Поттер»
Фільм: «16 свічок», «В джазі лише дівчата»
Фобія: комахи, змії, глибина
Мрія: поїхати в Камбоджу і побачити храм Ангкор

Як усе почалося?
– Творчістю захоплююсь із 2-річного віку. Досі збереглися дитячі малюнки. Професійно займаюся мистецтвом із університетських років. За освітою викладач образотворчого мистецтва, працюю за фахом. Я обрала найкращу в світі професію, бо можу творити і витворяти.

Як себе називаєш?
– Художниця, викладачка образотворчого мистецтва, арт-терапевтка, ілюстраторка, зоозахисниця. Постійно навчаюся, відкриваю нові напрямки, пов’язані із ручною роботою.

У яких стилях працюєш?
– Це, здебільшого, живопис олійними фарбами. Зображаю пейзажі, натюрморти, сучасний український імпресіонізм. Використовую інструмент мастихін, пензлі майже ні. Також працюю з графікою звичайною ручкою, або лінером. Планую зробити виставку в цьому стилі.
Що тебе надихає?
– Усе навколо: оточуючі, подорожі, природа, особливо черкаські краєвиди. А також гарні фотографії, роботи інших художників, нові знайомства.

Що таке арт-терапія?
– Це поєднання психології і мистецтва. Я закінчила курси, зараз активно пишу диплом, отримаю спеціальність «Арт-терапевт». Це цікаво і корисно одночасно, оскільки я постійно працюю з людьми. Можна розвивати творчий потенціал і вирішувати особисті питання.

Що заважає творчості?
– Метушня, ритм життя, який я сама собі обрала. Коли на творчість не виділяється конкретного часу, а твориться у проміжках між усіма іншими справами. Це мій недолік, бо важливо не забувати, що я, в першу чергу, художник.

– Твої картини на продаж, чи для естетичного задоволення?
– Вони, здебільшого, на виставках. Можуть по пів року кочувати. Мені приємно, коли картинивисять у громадських місцях і люди можуть просто їх бачити. Звісно, добре, коли роботи купують, але не ставлю перед собою такої мети. Моя найдорожча картина поки що висить у майстерні.

– Де можна побачити твої роботи?
– У мене в майстерні. Усіх запрошую в гості. Роботи також є на виставках. Моя перша персональна виставка відбулася у 2016 році, з того часу регулярно організовую. Слідкуйте за анонсами. Іноді буває по 2-3 виставки одночасно.

– Над чим зараз працюєш?
– Зараз у мене нова мистецька студія, яка називається «Барви натхнення». Вона об’єднала усіх моїх учнів. Серед них і дорослі, і діти, є переможці конкурсів різних рівнів. Скоро можна каталог видавати з творчого життя моїх вихованців. А взагалі проекти – нескінченні. Я щотижня отримую нові пропозиції.

– Ти ілюстратор?
– Так, цілком. Я проілюструвала вже чотири книги, скоро вийде п’ята. Першою була «Таємниці козацького міста», яку ми випустили разом із Оленою Желєзняк. У книзі більше 60 моїх ілюстрацій і обкладинка. Її презентували на День міста.

– Скільки коштує бути художником?
– Це дороге задоволення у нашій країні. Собівартість матеріалів, холстів, полотен, підрамників, мольбертів, фарб, пензлів досить висока. І немає 100-відсоткової гарантії, що кожен твір буде куплено.

– Чим похизуєшся?
– Досягнення – це постійний шлях. Навіть якщо щось іде не так, все одно треба продовжувати. Це вже велике досягнення. Виставка, конкурс, перемога, нова книжка, чи ілюстрація – це постійне вдосконалення. Я люблю свою професію за те, що в ній немає меж. Зараз мій Еверест – це техніка акварельного живопису. Там багато нюансів, і дуже складно дається.

– Як митець може стати відомим?
– Треба визначитися, чого ти прагнеш. Для популяризації треба зробити гарний продукт і розказати про нього. А також брати участь у виставках, записувати відеоролики та застосовувати цікаві рекламні ходи. В Україні зараз не вистачає арт-менеджерів, які б займалися лише маркетингом. Тому кожен митець займається самопросуванням. Це складно.

– Чим займаєшся окрім мистецтва?
– Три роки поспіль ми влаштовували «Барабака-фест» на підтримку бездомних тварин. Зараз я передаю кошти на стерилізацію собак, ходжу в притулок, беру чотирилапих на перетримку і потім їх прилаштовую в родини.

– Як не вичерпати себе?
– Якщо тримати лук постійно натягнутим, то рано чи пізно він зламається. Тому важливо відновлюватись і відпочивати. Періодично я влаштовую собі такі дні для релаксу. Найкраще я перезавантажуюсь у подорожах. Можу пройти 20 км пішки і не втомитися, бо це цікаво. Тому їжджу на різні фестивалі, форуми…Потрібно насичувати себе позитивними емоціями.

– Про що жалкуєш?
– Що мало подорожувала останні роки, витрачала свій час і ресурси на дурниці. Зараз хочу побачити світ і шедеври мистецтва в різних країнах. Більш ні про що не жалкую, бо кожна «проблема» – це нова можливість. Уявіть своє життя як фільм, або книгу. Якби вона була ідеальна за сюжетом, ніхто б не читав. Так і життя має бути різноманітним.

– Твоя місія?
– По-перше, нести творчість у світ і спонукати інших. По-друге, стати дружиною і мамою – це важливо для кожної жінки. По-третє – допомагати тваринам.