Nація нескорених: холодноярський репортаж

Nація нескорених: холодноярський репортаж

Фестиваль нескореної Nації Холодний Яр 2019 щорік збирає тисячі патріотів. Цьогоріч захід проходив 5-7 липня у с. Суботові, що на Чигиринщині, де за легендами похований Богдан Хмельницький. Живописний краєвид, історичний осередок, насичена фестивальна програма та дорожні випробування – те, що не може залишити байдужим жодного.

Спека, пильна дорога, вервечкою йдуть люди, бо машиною важко заїхати на схил. Неподалік розташований штаб-пункт, де волонтери перевіряють пакунки. Це необхідні заходи, оскільки фестиваль проходить під гаслом «Без пластику та алкоголю». Організатори пропагують у такий спосіб ідею чистої планети. Вони закупили близько 90 тисяч одиниць екопосуду, щоб не засмічувати природу. А також закликали сортувати сміття.
Йти довелось довго, проте це вартувало витрачених зусиль. Дуже гарний, просторий краєвид розгорнувся перед очима. Здалося, що перебуваєш десь у Карпатах. Аж дух перехоплювало від величі природи. Зелений схил та чисте, морського кольору небо. Фестивальні майданчики розташувалися на території Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», поблизу купальні «Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії». Для гостей усюди розміщені вказівники: «Гутірки», «Наметове містечко», «Військова локація», «Майстер-класи», «Майданчик для харчування», «Головна сцена» та ін.
За словами голови оргкомітету, співорганізаторки Зої Бойченко, фестиваль зібрав близько чотирьох тисяч прихильників з усієї України. У с. Суботів завітали також гості за кордону – капелани із Франції та Америки.

Nація нескорених: холодноярський репортаж

Швидко роздивившись усе, я вирішила завітати на гутіркову галявину. Сюди були запрошені цікаві спікери: голова НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Сиротюк, краєзнавець Євген Букет, журналіст, історик Ростислав Мартинюк, письменник Василь Шкляр, дослідник української давнини Вогнеслав Змійович та голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Багато людей зібралося навколо невеликої сцени. Хтось навіть приніс із собою килимки і сів біля дерев, у затінку. Це додавало невимушеності й простоти. Створювало відчуття затишку. Коли я підійшла, Василь Шкляр якраз закінчив свій виступ. Я не встигла, тому вирішила розпитати про гутірку. Письменник зазначив, що прийшло багато прихильників його творчості. Настільки, що книжок не вистачило всім охочим. Говорили не лише про творчість, а й про ситуацію, яка склалася в Україні: «Сюди приїжджають уже сформовані, свідомі патріоти. Хотілося, щоб залучали більше інертних, байдужих українців, адже битва за країну ще триватиме не одне десятиліття. Зміна влади хвилює громадян, тому вони намагаються знайти відповіді на важливі питання».
Вирішила поспілкуватися також із слухачами лекцій. Як розказала Анна Половинка, на фестивалі дівчина вже третій рік поспіль. Приїхала з родиною та друзями.

– Тут не тільки хороший склад гуртів, який збігається з моїми музичними вподобаннями, але й цікаві гутірки, що висвітлюють різні теми, які сьогодні цікавлять свідомих українців. Наприклад, Володимир В’ятрович мав безпосередній доступ до архівів часів Радянського Союзу і розповів багато унікальних фактів, які не можна знайти в інтернеті, – зауважила Половинка.

Неподалік від гутірок розміщений музей та локації майстрів. Найбільше людей скупчилося біля військової техніки. Хлопці із захопленням розглядали музейні експонати та фотографувалися. Волонтери ж розказували про війну на Сході. Також в експозиції були представлені світлини АТОвців, які постраждали у війні. Поряд із військовим автомобілем –один із героїв виставки – Вадим Мазніченко. На війну він пішов у 2015 році. Служив у черкаському 14-му батальйоні. У період так званого перемир’я під с. Старогнатівка, що на Донечинні, хлопець потрапив під мінометний обстріл.
– Мені дуже подобається цей фестиваль і зокрема те, що він відбувається тут. Локація нова, масштабна, такого за останні п’ять років не було. Очікування лише позитивні. Хочу відпочити, побачити знайомих. Цікаво також поспілкуватися з людьми. Діти розпитують про ампутацію. Ми роз’яснюємо їм, що це наслідки українсько-російської війни, – зауважив Мазніченко. Схвильована спілкуванням з людиною, настільки сильною духом, яка з посмішкою відповідала на всі питання, я пішла далі.

Nація нескорених: холодноярський репортаж

Незабаром має розпочатися турнір ММА із змішаних єдиноборств. Біля майданчику вже зібралося багато людей. На ринзі мають битися як професійні бійці (чемпіони світу і Європи), так і початківці. Ось ведучий оголосив перший бій. Цікаво спостерігати за майстерністю бійців на ринзі. Нагадує танок, тільки більш жорсткіший. Справжній вияв чоловічої сили. Проте довго спостерігати за цим я не можу. Перша кров, вже жорсткіші удари опонента – і я вирішила втекти. Відійшла за юрбу, яка вигукувала підказку спортсменам. Тільки коли закінчився бій, змогла перебороти внутрішній супротив і поговорити із переможцем Євгеном Похилко. На його думку, необхідно добре підготуватися до поєдинку, а також чудово знати суперника: «Боротьбою я займаюся три роки, була невелика перерва. Вирішив спробувати себе на вищому рівні й не шкодую про це. Мене прийшли підтримати друзі, це мотивувало до перемоги».

За остаточними результатами, у турнірі першість над суперниками отримали: Євген Похилко, Ростислав Кулик, Богдан Мірошниченко, Ігор Бєрдніков, Артур Єфремов та Єгор Кончєв.

Львів’янину Івану Забабахі також сподобався поєдинок. Він традиційно приїжджає на захід. Йому імпонує атмосфера фестивалю.
– Мене переповнюють лише позитивні емоції. Думаю, цей фестиваль необхідно проводити, оскільки він виховує націю. Нова локація подобається. Побував уже в Іллінській церкві, тут багато цікавих історичних місць. Взагалі, якщо Львів можна назвати культурною столицею країни, то Черкащину – місцем, де формується український дух», – зауважив Забабаха.

Nація нескорених: холодноярський репортаж

Щоб дібратися до музичної сцени, необхідно пройти фудкорт. Оминути цю галявину не можна, оскільки здалеку відчуваєш приємні запахи смаженого м’яса, цибулі, ароматної кави. На природі їжа сприймається зовсім інакше. Це не буденність. Навіть польова каша стає кулінарним шедевром. Яскраві паперові стаканчики, невеличкі імпровізовані столики-кафе. Люди у черзі за черговою порцією смачного. Я швиденько прямую вперед, адже із сцени вже лунають перші акорди. Музиканти налаштовують інструменти. Гостями фестивалю стали гурти «Залізний Хрест», «KHORS», «Сокира Перуна», гуцул-метал «Карна», які виконали пісні на військово-патріотичну тематику. Через музику вони намагалися донести націоналістичну ідею та викликати у слухачів любов до Батьківщини. Як зауважив фронтмен гурту «Залізний Хрест» Богдан Жила, холодноярівський фестиваль дуже важливий для формування української свідомості. Необхідно різними методами залучати людей та передавати основну думку через пісню та подібні заходи. Найголовніше – об’єднати українців.

Фестивальне життя триває вдень і вночі. Охочі беруть участь у майстер-класах, слухають лекторів на гутірках, насолоджуються музичною програмою, спілкуються, а увечері, біля вогнища, під звуки гітари діляться враженнями від прожитого дня. Це місце, віддалене від цивілізації, дає можливість відволіктися від рутинних справ, відчути націоналістичний дух, поспілкуватися з однодумцями. Шкода, що необхідно їхати назад. Йду до машини, а подумки згадую обличчя, посмішки людей та їхні вигуки «Україна понад усе!»…

Більше фото із заходу можна переглянути тут

Дар’я Роженкова

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x