Лисянка: маленьке містечко великих подій

Лисянка: маленьке містечко великих подій

Легенди Лисянського краю
Здавна Лису гору ототожнювали із шабашем відьом і чародійством. Такі місця люди завжди обходили десятою дорогою. Та в Україні існує кілька Лисих гір, і поблизу однієї з них протікає річка Лиска. Коли у цій місцині виникло поселення, його жителі так і охрестили – Лисянкою.
Навколо цього поселення до сьогодні збереглися Змієві вали – оборонні насипи. За місцевою легендою, колись у полон Змія-людожера потрапила княжа донька. Та не став Змій її їсти, а тримав у полоні. Одного разу красуня випитала у нього, чого боїться чудовисько. І зізнався дівчині Змій, що найбільше у світі боїться він Микиту Кожум’яку. А коли його не було вдома, кмітлива князівна відправила із поштовим голубом цю звісточку до батька. І прийшов богатир битися зі Змієм, і переміг його. А коли здолав, запряг у плуга і став межу орати – землю ділити. Коли ж дійшли вони до моря, Змій разом із плугом потонув у ньому. А борозна, яку проклав Микита, дістала назву Змієвих валів. Тож знайте: казкова битва розпочиналася тут, неподалік Лисянки…

Місто базарів і повстань
У ХV столітті було збудовано Лисянську фортецю. Про існування її свідчать окремі назви частин селища, що збереглися до нашого часу – Загребля, Забашта, Замостя, а також залишки підземних ходів. Розвиток містечка прискорився після надання йому 1622 року універсалом Сігізмунда ІІІ Магдебурзького права. «Велике місто, укріплене, з водами і садами, благословенний край, наче гранатне яблуко – великий і квітучий», – писав про місцевість через три десятиліття Павло Алеппський, що проїздив через Лисянку з антіохійським патріархом Макарієм.
З історією містечка пов’язані повстання і війни українців, їхні звитяги та поразки. У роки Хмельниччини Лисянка приймала послів Московії, а через кільканадцять років тут діяв нелегальний монетний двір гетьмана Петра Дорошенка, де фальшивомонетник Гранковський підробляв соліди, півтора- і шестигрошовики Яна Казиміра. Із цієї причини й живі легенди про незнайдені великі скарби з місцевих монет. А невеликі знаходять часто – востаннє на тепер глечика з монетами викопали будівельники минулоріч у травні.
Саме у Лисянці 1666 року відбулася козацька рада, на якій винесли ухвалу розірвати стосунки з Польщею. А коли в Лисянці стратили 600 учасників Коліївщини, місцеві дівчата ще довго потому на знак скорботи вплітали у косу одну чорну стрічку між кольоровими. Про цю традицію написав Іван Фундуклій у «Статистичному описі Київської губернії».
У другій половині ХVІІІ століття через Лисянку пролягав великий чумацький шлях. На той час вона стала значним торговельним центром, хоча, очевидно, й досить небезпечним для купців. Про це розповіли виявлені археологами підземні ходи та знайдені у них залишки монетних скарбів, біля яких траплялися й людські кістки. На базари, що збиралися раз на тиждень, приїздили київські, переяславські, золотоніські, полтавські та інші заможники, тож було на кого полювати місцевим розбійникам.
У 1797 році Лисянка стала волосним містечком Звенигородського повіту Київської губернії. Тут у дитячі роки Тарас Шевченко навчався малярства в отця Єфрема. Сюди приїздив і в 1840-х роках та під час роботи в археологічній комісії. Лисянщина згадується у його повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».
У 1870-х в Лисянці будують великі як на той час промислові підприємства – винокурний та пивоварний заводи. Крім них, працювали кілька дрібніших: цегельня, вітряний та водяний млини, олійниця, крупорушка. На центральному майдані було чимало крамниць та рундуків.
У часи встановлення радянської влади на Лисянщині діяли селянські загони. Є відомості, що сюди навідувався сам Нестор Махно. На цій території загін Юрка Тютюнника протистояв як більшовикам, так і німцям. А 1921 року неподалік Лисянки червоні знищили так звану Медвинську республіку, що протистояла більшовизму як самоорганізація місцевого населення.
Після ліквідації волостей у 1923 році Лисянка стала центром однойменного району. Невдовзі тут заснували два товариства спільного обробітку землі. Перед 1930-ми у шеститисячній Лисянці діяли з півсотні виробництв, але лише на семи використовували механічні двигуни. А загалом містечко знали як ковальське і шевське: так велося усе попереднє століття.
Під час Корсунь-Шевченківської наступальної операції 13 лютого 1944 року тут відбувся великий танковий бій, що увійшов в історію Другої світової війни.

Лисянщина «соціалістична»
Було б перебільшенням запевняти, що після утворення Черкаської області про райцентр і район у газетах писали часто. Здебільшого то були невеличкі кореспонденції, спричинені відкриттям магазину, бібліотеки чи поточні звіти про намолоти і надої. Однак на одну розлогу таки вдалося натрапити – датована вона 1966 роком. І коли скорочено, то йшлося в ній про те, що…
«Поблизу містечка розташовані два цукрових заводи – Почапинський і Бужанський, які щорічно виробляють понад 1 мільйон 300 тисяч пудів цукру. Заводи оснащені сучасним устаткуванням. Поліпшується їх енергетична база, запроваджується автоматизація робіт. Виробництво обслуговують машини: грейдерні крани, буртоукладачі та інші.
На Гнилому Тікичі працюють Лисянська, Чаплинська, Кам’янобрідська, Рідкодубська електростанції. Біля Лисянки видобувають бентонітові глини, які застосовують в багатьох галузях народного господарства. Дашуківське родовище бентонітів має практично необмежені запаси цієї цінної сировини. Триває спорудження промислової бази, асфальтуються шляхи. Працює гранітний завод, заводи по видобуванню вапняку, цегельно-черепичні, підприємства харчової промисловості, що переробляють м’ясні, круп’яні та олійні продукти. Успішно розвивається сільське господарство.
Вільна праця створила умови для заможного і щасливого життя. В особистому користуванні населення Лисянського району 458 мотоциклів, 2 550 радіоприймачів, 70 телевізорів, 11 970 радіоточок, багато холодильників, пральних машин, велосипедів. За останні роки стали до ладу 19 магазинів, 23 шкільні приміщення, 20 кіноустановок.
Успішно здійснюються тут плани культурно-побутового будівництва. До 50-річчя Великого Жовтня кожне село матиме сучасну школу, клуб, дитячий комбінат, їдальню, баню, спортивний зал, побутовий комбінат, торговельні заклади. Відкрито готель, Палац культури, школи, дитячі заклади. Сотні висококваліфікованих механізаторів випускає щороку Лисянське професійне училище».

Де побувати і що подивитися
Сьогодні Лисянка – районний центр, осередок культурного життя регіону. У містечку працює історичний музей, у якому, крім традиційних екскурсій, часто відбуваються наукові читання, зустрічі з цікавими людьми.
У центрі Лисянки ви побачите величний старий храм, який збудували ще 1723 року. Його фрески із зображенням Архістратига Михаїла та Покрови Пресвятої Богородиці – справжні шедеври. На честь надання Лисянці Магдебурзького права у містечку встановили пам’ятний знак, а до Тарасової криниці туристи приїздять відпочити та сфотографуватися.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

1 Коментар
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Аня

Дуже хароші історії😁🇺🇦❤️ путін хуйло лублю україну

1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x