Скандинавська міфологія дуже цікава, і не без моралі.
Жив собі наймудріший з-поміж живих істот та богів цверг (карлик) Квасир. Він мандрував і вчив усіх охочих мудрості. Але доброта у Давній Скандинавії ні до чого хорошого не приводила і це душевне створіння вбили інші цверги – Ф’ялар і Галар. Вони злили його кров у казан Одрерир та горщики – Сон і Бодн. Додавши меду, цверги зварили кров і отримали чудодійний напій – мед поезії.
Ферментований мед – традиційний алкогольний напій давніх германців. Він був дорожчим за ель – напій з ячменю. Останній вживався щодня, а не лише на свята як мед. Статусність меду, очевидно, й спонукала карликів виготовити з крові мудреця саме мед.
Цверги теж були нерозважливими хлопцями, бо навіщось вбили наступних своїх гостей – турса (велетня)Гіллінга та його дружину. Якщо від претензій щодо вбивства Квасирацверги спекалися, заявивши, що той був настільки мудрий, що задихнувся від власних знань, то з велетнями така нісенітниця не проходила. Тому, щоб відкупитися від Суттунга, сина вбитого турса, цвергам довелося віддати йому мед поезії.
Суттунгсховав мед у скелі Хнітбйорг і доручив охороняти його своїй дочці Гуннльод.
Перипетії з постійними вбивствами й інтригами, помножені на невимовні скандинавські назви і імена, можливо, трохи заплутують читача. Але так навіть цікавіше – це як у «Грі престолів».
Аж тут про чудодійний мед дізнався Одін – верховний бог давніх скандинавів. Оскільки він одночасно обіймав кілька божественних посад, то був за сумісництвом ще й богом пияцтва. Характерно, що боги вікінгів – хоробрі відчайдухи, які ведуть аморальний за сьогоднішніми мірками спосіб життя. Та й благородство вчинків їм не притаманне. А якщо верховний бог ще й покровитель алкоголю, то, як говориться, «усе з ним ясно».
Одін відчув велику спрагу. Чи то з похмілля, чи так співпало, але щоб її втамувати, він вирішив напитися звареного цвергами меду. Давні боги сильні, але не всесильні. Тому проблему велетня та його доньки Одіну потрібно було якось вирішити. Восьминогий кінь Слейпнір, ворони Хугін і Манін, вовки Гері і Фрекі, армія ейнхеріїв та валькірії, мабуть, видалися Одіну поганими помічниками. Не зрозуміло також, чому він не скористався своїм списом Гунгнір, який завжди потрапляє точно у ціль. Тож Одін вирішив все зробити сам.
Спочатку Одін попросив Суттунга випити меду, але той відмовив. Тоді шляхом кількох вбивств і перетворень Одін змусив брата Суттунга Баугу пробуравити скелю. Перетворившись на змію, бог прослизнув у отвір, де зустрів Гуннльод. Оскільки Одін був ще той ловелас, він швидко умовив доньку велетня віддати йому напій. За це він пообіцяв одружитися на дівчині. Але «обіцяти – не означає одружуватися». Провівши три ночі з Гуннльод, Одінтрьома ковтками осушив Одрерир, Сон і Бодн. Втамувавши спрагу, верховний бог перетворився на орла і полетів додому – в Асгард.
Велетень, чи то він образи за скривджену честь доньки, чи переймаючись питанням втрати своєї власності, теж перетворився на орла і подався наздоганяти Одіна.
Одін, мабуть, захмілів від меду і не міг швидко втекти від турса. Тож погоня розвивалася за лекалами Голівуду. Інші боги побачили, що Одін повертається, і поставили великий котел. Одін швидко приземлився і відригнув мед поезії у підготовлену ємність. Але погоня була занадто довгою, щоб увесь напій залишився у шлунку. Частина його перетравилася і вийшла через задній прохід.
Медом, який вийшов через дзьоб, Одін пригостив людей, які стали найвеличнішими скальдами (поетами). Те, що вийшло через задній прохід, теж надавало здатність до писання віршів, але далеко не найкращих.
Тепер ця історія постійно спадає мені на думку, коли я читаю віршовані рядки.
