«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Дата: 16-08-2019, 09:06

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
У першій половині 1960-х “тривала напружена робота” з проектування приміської зони Черкас “для оздоровлення й відпочинку трудящих”. Цим в основному займалися спеціалісти Українського державного інституту проектування міст. В межі приміської зони вони включили, щоб мало не було, 1600 квадратних кілометрів уздовж водосховища: від річки Рось на заході до Ломоватого на сході з південною межею “приміської зони” по Тясмину. Уявляєте розмах оздоровлення? Все середнє Подніпров’я – в турбазах, пансіонатах, санаторіях, кемпінгах та наметових містечках. Описовий варіант “для широких мас” 1964 року – це просто роман в жанрі економіко-архітектурної фантастики. Дещо з нього.
“Частина населення зможе провести свої відпустки в урочищах Михайлівської дачі на річці Рось, Софіївської дачі, розташованої західніше масивів Черкаського лісу, за річкою Вільшанкою.

Всі оздоровчі установи та місця відпочинку будуть зв’язані з Черкасами автомобільними і парковими шляхами. Навіть для поїздки у Драбівське урочище та на Михайлівську дачу потрібно буде не більше півтори години часу.

Усі санаторії, будинки відпочинку, турбази, пансіонати матимуть централізоване водопостачання і каналізацію, електро- та теплопостачання. Їх території будуть добре благоустроєні.

Усі види тимчасового і самодіяльного будівництва у місцях, відведених проектом для відпочинку населення, рішенням облвиконкому заборонено.

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Місто Черкаси з його зростаючим населенням у майбутньому буде ще більшим споживачем овочів, фруктів, ягід, молока та інших продуктів. Збільшення виробництва такої продукції передбачається здійснити за рахунок організації спеціальних господарств на осушуваній тясминській заплаві, а також зрошувальних землях частини осушуваної території Кременчуцького водосховища в районах сіл Тубільці та Леськи – Худяки.

Дальшого розвитку в приміській зоні набуде тваринництво, птахівництво та розведення в штучних водоймах риби. Водоплавна птиця розводитиметься у штучних водоймищах, які поступово створюватимуться у місцях виробітку ірдинських торфяних боліт. Одночасно вирощуватиметься дзеркальний короп та сазан.

Велике значення у проекті приділяється питанню перебудови малих сіл, що знаходяться в межах приміської зони. Мешканці з них поступово переселятимуться у господарсько-виробничі центри (ГВЦ – цікавий, але нереалізований проект пізньохрущовських часів. Особливо сумно від того, що як ідея він народився тут, а втілився у “капіталістичній Європі”), де надалі будуватимуться школи, лікарні, кінотеатри, дитячі заклади, комбінати побутового обслужування, готелі, магазини, клуби. Рівень благоустрою в господарсько-виробничих центрах наблизиться в значній мірі до міського.

Так – утопія. Так – ньювасюківщина. Але ж ніхто не каже – “всьо пропало”. І кому чи то пощастило, чи просто довелося відпочивати в пансіонатах або ж на турбазах нашої приміської зони, тому свідок. Отут і вчасно буде згадати Сокирне (Сокирно, Сокирну – у кількох джерелах 1970-х три похідних від “сокири”). Першими його заміські туристично-пляжні переваги оцінили працівники Хімкомбінату (“Азоту”) і Хімволокна, згодом – інших підприємств, установ та організацій. І то не підприємство, установа чи організація, що б не мала у Сокирному своєї бази відпочинку. Та коли вже й так, тоді можна було придбати путівку в Черкаській обласній раді по туризму.

1969-й став для туристичного Сокирного особливим. Якщо не роком народження, то таким, коли заданий курс вже не міг бути зміненим. Перед початком сезону відпочинку мало не щономера у “Черкаській правді” виходили невеличкі замітки, в яких популяризувався новий місцевий курорт, тож якась з них, та й потрапляла в поле зору потенційного відпускника. Ось деякі з бліц-публікацій.

17 квітня. “Розгорнулася підготовка в заміській зоні відпочинку. Чимало нового з’явиться тут нинішнього літа. Головна ж новина – відпочиваючі одержать чудовий пляж, який простягнеться майже на три кілометри.
Всю зиму працювали в Сокирному канівські гідромеханізатори, намиваючи пляжну зону. І зараз ще стоїть у вибої потужний земснаряд. Всього в прибережну смугу намиють близько півтора мільйона кубометрів піску. Намічено широкий план благоустрою пляжу, спорудження причалів. Збудують тут і перехід, який з’єднає берег з островами. До півтисячі будиночків, які діяли і торік, добавляться кілька десятків нових. Розробляються проекти електрифікації і телефонізації зони відпочинку”.

24 квітня. “Черкаська обласна рада по туризму має в продажу туристські путівки на турбазу “Сокирне” з 20 і 21 травня до 8 і 9 червня. Вартість путівки на 10 діб з харчуванням – 35 крб. Звертатися: вулиця Свердлова, 18. Рада по туризму”.

11 травня. “У зоні відпочинку Сокирне йдуть останні роботи по обладнанню нової туристичної бази обласної ради по туризму. Закінчується спорудження павільйону “Південь”, клубу та їдальні. Одночасно тут відпочиватимуть 120 чоловік. До їхніх послуг – човни, водні велосипеди, байдарки та інший спортивний інвентар. Путівки можна придбати в усіх обкомах профспілок. Нова база відпочинку почне діяти з 20 травня”.

22 травня. “Хоч офіційне відкриття сезону в заміській зоні відпочинку Сокирне призначене на 1 червня, у мальовничих місцях там людно вже тепер. Сотні черкасців виїздять сюди, щоб провести на лоні природи вихідні дні. Цього літа тут з’являться нові бази відпочинку. Споруджуються ще кілька десятків будиночків у лісі. Загальна їх кількість досягне 550.
Поліпшиться торгівельне обслужування відпочиваючих. Будуються нові магазини – продовольчий і овочевий, відкриються кафе і їдальня. Закінчено намивання пляжної зони, тепер ведеться її благоустрій”.

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

...Ні-ні, Алла Пугачова у Сокирному не відпочивала. В класичному розумінні, хоча й відпочивала теж: у перерервах між дублями на зйомках музичного фільму “Сезон чудес”. А окрім неї – ще й інші зірки екрану і сцени. Було то ранньої осені 1984-го. Кажуть – Алла Борисівна тоді прохопилася, мовляв місця на Юрмалу схожі.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода