Іронічні мініатюри – у серпні!

Володимир Даник, RSS,
Дата: 24-08-2019, 19:07

А серпень – місяць... особливий! Бо що таке... серп?! Знаряддя для збирання урожаю. Урожай? А отже... і жнива! А тому і яка не яка філософія – в усміхненому настрої українця! Бо українці – люблять усміхнутися. Хоч і важко живеться... Хоч, бува, і гірко живеться.
Та і... День Незалежності! Це свято, яке стало по-справжньому святковим. Хоч і проблеми є. І проблеми болючі.
Письменницька доля нині не надто проста. Якщо вийде книга, то невеликим тиражем. І прочитають її більше в Шевченковому краї, аніж деінде. Але ж... інтернет! Але ж його всеохопні можливості!
І саме тоді безкрає відчуття – тебе читає вся Україна! А починалося усе де?! На сайті «Нової доби»...
І слова «іронічні мініатюри» це для мене... ніби святкові слова. Інтернет надає можливості пошукати – що і де. Отож і набравши у пошуковику слова «іронічні мініатюри», бачу на екрані – і публікації на сайті «Нової доби», і на інших сайтах, і публікації у газетах «Голос України», «Сільські вісті»...
Чи викликають вони читацький інтерес, судити не берусь. Але прочитати це може багато хто з українців.
Отож кілька іронічних мініатюр, створених у серпні.
Україна іде своїм, незалежним шляхом. І долає і труднощі, і загрози. В України – непроста історія... Але це тільки додає українцям завзяття!

АЛЕ

Життя нам вкотре відкрива
Свої і радості, й огуди.
І люди капосні, бува...
Не проти інколи... куснути!

Власним шляхом уперто йдеш,
Щоб здивування зрозуміле:
Вас їли поїдом усе ж –
Але... гай-гай... іще не з’їли?!

Літо – пора для філософських висновків. Отож ліричний герой наступного вірша (не плутати з автором цих рядків! Чи кимось з інших українських гумористів...) і філософствує – розмірковуючи над способами пересування у просторі і над напоями, які вживати слід усе ж у люту спеку.

НЕ ЗУПИНИШСЯ

А неприємностей немало
І неприборканих тривог!
То де ж ви так дегустували,
Що йдете аж на чотирьох?!

Життя таке... і кризи, й війни!
Є і журба, і щирий сміх.
На чотирьох?! Це більш надійно...
На двох?! Бува, збиває з ніг!

Життя... ну, раптом усміхнеться!
Після важких своїх атак...
І чай, бува, так добре п’ється,
Що не зупинишся ніяк!

Літо... Та ви ж і так добре це знаєте... Ну, це ж... стільки принад! Що на них не вистачає ні часу, ні сил... ні, вибачайте, грошей.

ДІАЛОГ НА ТЕМУ

– А ви їсте... грейпфрути?!
– Зайняті всі ми люди...
Хоч і збагнуть повинні
Радості вітамінні!

Не вистачає часу,
На... споживання квасу!
Хоч і горілку, й сало –
Ще ми... не забували.

Літо... О, це згадується і узимку! Згадуються і помідори, і огірочки... І згадується дуже невелике, трепетне створіння, що і у люту спеку про нас не забуває. Украй демократичне створіння... Що може укусити як пересічного жителя нашого міста, так і когось з працівників мерії, а то і самого мера! Ну, такий демократизм усе ж... треба поважати.
Наступна мініатюра – це... уже не перша спроба осягнути духовні поривання цієї істоти.

САМОКРИТИЧНИЙ МОНОЛОГ КОМАРА

А комарі – це ж паразити…
Хто ж їм кричатиме – віват!
Коли нема кого вкусити,
Вони кусають... всіх підряд.

Україна?! Ну, це ж молода країна. Країна, яка ще... ніби не процвітає, але ж всерйоз збирається розквітнути! А українські гумористи уже давно... а лірики іще раніше... зрозуміли, що для такої країни варто творити. Отож про творчість...

ПОБАЖАННЯ – І СОБІ, І ВСІМ!

Це б зберегти до сивини волось –
Дзвінке бажання... написати щось...
Таке і невгамовне, і завзяте!
І навіть варте... щоб його читати.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода