Про \”Скриньку хоробрості\” я дізналася нещодавно і дуже хочу поділитися цією інформацією з кожним, бо вірю у добрі серця своїх читачів.
Діти в онкодиспансері мають дуже дорослі очі. У них більше розуміння сутності життя, ніж у деяких людей в поважному віці. Так склалася їхня доля… Це невимовний жаль…
У маніпуляційному кабінеті центру дитячої онкології та гематології Черкаського обласного онкологічного диспансеру на приставному столику біля віконця стоїть пластикова коробка, у ній іграшки. Гарнющі! Яскраві! Цікаві! Інтерактивні! Різні!
І коли хворе дитя приходить на болісні медичні процедури, то отримує за свою хоробрість одну із цих іграшок! А таких процедур так багато і хоробрості треба ще більше!
І тут кожен із нас може хоч на хвильку зробити ці не за роками дорослі очі знову дитячими, які думають лише про іграшку, а не про хворобу, що забирає життя!
І я вкотре цитую слова свого Вчителя, директора Сахнівської школи Олександра Антоновича Захаренка: \”Поспішайте творити добро людям\”…
Давайте разом наповнювати цю \”Скриньку хоробрості\”. Це ж абсолютно не складно…