Щось в написанні цього слова мені зразу не сподобалося. Чисто інтуїтивно мабуть, але в правила не заглядав. Може дефіс просився, не знаю.

І вчора натрапив на замітку в «Черкаському краї», в якій мовниця Оксана Бас-Кононенко все розтлумачила. То може кому цікаво буде.

«КоронАвірус» чи «КоронОвірус»?
Слово це зараз усюди, а пишуть його й так, і так. Адже поки що воно не закріплене у словниках.
Вірус належить до родини Coronaviridae, звідси і його назва. На поверхні віріонів (повноцінних частин) цього збудника – виступи, схожі на корону, чи то він сам наче в короні, словом – короноподібний. А корона – це не якесь незрозуміле слово, до якого невідомо, як і підступитись. І воно сполучається з іншим за допомогою з’єднувальної голосної.
У нашій мові, зазначає доцентка кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету ім. Т.Шевченка Оксана Бас-Кононенко, при створенні складних слів такого типу найчастіше використовують дві з’єднувальні голосні: для іменників твердої групи -о-, а м’якої -е-. Наприклад: шишконіс, качкодзьоб, вуалехвіст, вогнецвіт (від себе додам – кавомашина, бо я зараз до неї піду).
У соцмережах є багато прихильників писати «корона». Наприклад, аргументи: «Бо так у Вікіпедії» (одначе, цей ресурс не завжди є взірцем грамотності), «бо так пише Уляна Супрун» (мабуть тому, що так у Вікіпедії).
«Коронавірус» для носія української мови звучить неадаптовано, ріже вухо. Так само, як дивно звучали б шишканіс, качкадзьоб, вуальхвіст.

І кавамашина, звісно. От тепер і не знаю, як бути з тим вірусом. «Вонотоканєшо…». Але принаймні – знатиму, як має бути.