Весна-2020, а саме початок квітня, надовго запам’ятається золотоніським рятувальникам. Разом з вогнеборцями всієї України вони працювали на ліквідації масштабної пожежі, що виникла поблизу Чорнобильської АЕС. Серед понад 1300 рятувальників у виїздах в зону відчуження взяли участь 18 спеціалістів Золотоніської пожежно-рятувальної частини на чолі з начальником Ігорем Бойком. П’ять груп змінювали одна одну.

Вщент вигоріла земля, дерева і тварини – на шляху вогняної стихії не залишилося нічого живого. Про це повідомляє Золотоноша.City.

У самій зоні наші земляки працювали дві доби, гасили лісову пожежу. Працювали вдень і вночі, щоб запобігти перекиданню вогню на територію, прилеглу до міста Прип’ять і ЧАЕС. Найбільше вразили великі масштаби загорання: територія, яку охопив вогонь, склала 11 тисяч га.

– Вперше в житті мені довелося брати участь у пожежі такого масштабу. Почуття страху не відчувалося, адже для нас це – звичайна робота, – розповів Золотоноша.City Ігор Бойко. – Працювали у респіраторах, бо була велика задимленість. Лісову пожежу гасити досить важко, адже не можна передбачити, куди подме вітер, у який бік перекине полум’я. Горіла навіть не лісова підстилка, а крона дерев. Місцями вогонь сягав до 15-20 метрів у висоту. Уявіть, як на такій височині горять дерева. Коли посилювалися пориви вітру, то швидкість розповсюдження збільшувалася. За лічені хвилини вогонь міг поширитися на сотні метрів. Чорні від диму і кіптяви ми робили все, щоб стримати вогняну стихію, незважаючи на втомленість і задимленість.

За словами Ігоря Анатолійовича, найближче біля атомної станції, куди під’їжджали рятувальники, рівень радіації був у нормі. А в тих місцях, де зупинялися відпочити, був таким, як у Києві. Хоча часу на перепочинок майже не було. Спали у наметах в пункті зведеного загону, там же снідали і вечеряли, обідали частіше на робочих місцях, бо економили час. Були дні, коли спали по дві-три години.

– Усі золотоніські рятувальники повернулися додому живі і здорові. Це найголовніше. Звичайно, дуже зморені від важкої фізичної праці. Багато хлопців не говорили, куди їдуть, щоб рідні не хвилювалися. Мовляв, направляємося гасити ліс у Житомирській області. Про місце дислокації близькі дізнавалися лише тоді, коли були вже біля Чорнобильської АЕС або поверталися додому. Кожен із нас свідомо обирав професію рятувальника. І я переконаний, що золотоніські пожежники впоралися на відмінно із поставленим завданням, – зазначив Ігор Бойко.